Політично-державницькі прагнення українців як найважливіший консолідуючий чинник громадянського суспільства в Україні. Осередки київських козаків - одні з перших вільнокозачих підрозділів, які здійснювали антибільшовицькі заклики у 1917-1918 роках.
Аннотация к работе
Політично-державницькі прагнення українців, особливо періоду національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., усвідомлюються сьогодні як консолідуючий чинник громадянського суспільства, а в реаліях українсько-російських відносин 2014-2015 рр. набувають особливого сенсу. Невід’ємною складовою історії Української революції є діяльність формувань Вільного козацтва, які за часів Центральної Ради в умовах хаосу та безладдя прийняли активну участь у збереженні спокою та наведенні правопорядку в країні. Створені в 1917 р., осередки Вільного козацтва насамперед переймалися проблемами відродження демократичних козацьких традицій, сповідували державницьку ідеологію, а основною метою вважали боротьбу за Соборну Незалежну Українську Державу Окремі аспекти вивчення проблеми вільнокозачого руху в Україні до 1991 р. розроблялися переважно дослідниками діаспори, зокрема, О. Бантиш-Каменським, Р. Проте, актуальним аспектом дослідження залишається й визначення ролі воєнізованих формувань Вільного козацтва у боротьбі проти більшовицької Росії восени 1917 р. - взимку 1918 р. Метою цієї статті є аналіз основних напрямів діяльності загонів Реєстрового Вільного козацтва на першому етапі війни в грудні 1917 - січні 1918 рр., визначення участі та причин поразок вільнокозацьких формувань в обороні Києва та інших українських міст від більшовицької агресії. Визнаючи право всіх народів на незалежність, автори «Маніфесту» водночас заперечували право Української Центральної Ради (УЦР) представляти інтереси українців.