Дослідження кількісних підходів до класифікації парламентської коаліції, запропонованих В. Гемсоном, Е. Доунсом, У. Райкером. Особливості конституційної реформи 2004 року в Україні. Розгляд історії створення коаліцій українських депутатських фракцій.
Аннотация к работе
Участь політичних партій у парламентських коаліціях в УкраїніЗаконодавче закріплення положення про парламентську більшість, яка формувалася не з окремих депутатів, що було характерно для ситуативних пропрезидентських коаліцій у попередні скликання Верховної Ради України, а саме з політичних партій, що пройшли до парламенту та отримали достатню кількість мандатів для створення депутатської фракції (15 народних депутатів), чіткіше визначало політичну відповідальність партій за успіхи чи невдачі діяльності уряду, стимулювало посилення ідеологічної ідентифікації та зміцнювало партійну лояльність. Райкером1, який виходив з того, що, приймаючи рішення про участь в уряді, політики виходять виключно з бажання отримати владу чи престиж завдяки міністерсь-Серія Політичні науки ким посадам, тому вони не схильні ділитися можливими вигодами з іншими учасниками політичного процесу. У політичних ситуаціях, аналогічних іграм з п-персонами і постійною сумою, учасники з явною і повною інформацією так стверджує принцип формують мінімальні переможні коаліції, тобто коаліції настільки великі, щоб вони були достатніми для перемоги і не більше того»2. Очевидно, що чим більша за розміром коаліція, тим менша частка влади припадає на кожного учасника, незалежно від того, чи це індивід, чи партія. У цьому випадку кожен прагнутиме сформувати коаліції з мінімальною кількістю учасників для того, щоб максимізувати владу всередині коаліції.