Розселення національних груп на території Харківської губернії (ХІХ – початок ХХ ст.), аналіз зростання чисельності населення за національністю та віросповіданням; їх соціальна структура, правовий статус та внесок в культурно-економічний розвиток регіону.
Аннотация к работе
Харківський національний університет ім. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор Духопельников Володимир Михайлович, Харківський національний університет імені В.Н. Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Руденко Ростислав Гаврилович, Харківський національний економічний університет професор кафедри українознавства кандидат історичних наук, доцент Солошенко Олена Михайлівна, Харківський державний технічний університет будівництва і архітектури, доцент кафедри українознавства та політології Провідна установа: Інститут історії України НАН України (відділ історії України ХІХ-ХХ ст.) З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім.Саме в цей період відбулося становлення індустріального типу суспільства, розвивалися ліберально-демократичні ідеї, культура, наука, активізувалися міграційні рухи населення. Національні групи, які оселялися на Слобожанщині, більшу частину якої складала Харківська губернія, протягом ХІХ - початку ХХ ст., активно взаємодіяли з місцевим населенням, адаптуючись до нових, незвичних умов. Їхня заповзятливість, ініціатива в розвитку дрібного виробництва, торгівлі, промисловості, освіти та культури відіграли роль одного з каталізаторів в економічному та культурному розвитку Харківської губернії, створили нові форми взаємовідносин між представниками різних національностей. В Україні прийнято Декларацію прав національностей України (листопад 1991 р.), Закон України “Про національні меншини” (червень 1992 р.), “Про правовий статус іноземців” в Україні (лютий 1994 р.). Це спонукає дослідити життя національних груп в цьому регіоні, що надасть можливість обєктивно оцінити реальний внесок національних меншин в різні сфери життя не тільки даного регіону, але й України в цілому.В другій половині ХІХ ст. ряд дослідників звернули увагу на процес заселення Слобідської України представниками різних національних груп, гуртуючи ці групи за віросповіданням, а саме: православні, католики, лютерани, іудеї, караїми, мусульмани. Хоча питання про заселення території Слобідської України представниками національних меншин та їхня діяльність не були предметом спеціального дослідження автора, але його опис розвитку Харкова як торгівельного і промислового центру наочно свідчить про їхню активність в різних сферах суспільного життя. В цей же час в світ виходить ряд праць, які присвячені громадській діяльності харківського дворянства та найбільших благодійних організацій Харкова, в яких активну роль відіграли представники національних меншин Харкова. Таким чином, внаслідок зростання тоталітарних тенденцій у суспільному розвитку радянської України до середини 50-х рр. дослідження історичного минулого, діяльності та правового статусу національних меншин були майже повністю згорнуті. В третьому розділі “Підприємницька і господарська діяльність представників різних національних груп” досліджено форми і напрямки підприємницької і комерційної діяльності представників національних меншин, їх питома вага серед ремісників, торговців та підприємців, проаналізована участь національних меншин у створенні ремісничих майстерень, середніх та великих підприємств, торгівельних закладів та фінансово-банківських структур Харківської губернії.Прибульці отримали змогу зберегти своє віросповідання, сформувати національні громади, отримати значні земельні ділянки, займатися ремеслом, торгівлею, культурно-освітньою діяльністю. Корінне населення краю - українці та росіяни - толерантно поставилося до іноземців, які використовували свій досвід в різних сферах суспільного життя і покращували в цілому економічне і соціальне життя в губернії. Представники національних меншин активно діяли майже в усіх сферах економічного життя, що прискорювало економічний розвиток Харківської губернії. Високий освітній ценз, багатий науковий і педагогічний досвід дозволив представникам різних національностей протягом ХІХ - початку ХХ ст. впливати на розвиток науки і культури даного регіону, а харківським вузам стати в рівень з найкращими навчальними закладами країни. Громади направили свою діяльність на створення умов для швидкої інтеграції своїх представників в усі сфери громадського життя Харківської губернії.