Оцінка ролі комсомольських, профспілкових організацій у запобіганні дитячої безпритульності та бездоглядності в повоєнні роки в Радянському Союзі. Особливості державної програми усиновлення дітей і опіка над ними, що була реалізована у 1940-х роках.
Аннотация к работе
Зі здобуттям Україною незалежності, у вітчизняній історичній науці розпочався процес, який триває донині, оновлення й віднайдення історичних істин памяті, орієнтованих на власну державу На передній план активно виходять дослідження історії окремих категорій населення, серед яких безпритульні та бездоглядні діти теж є обєктом вивчення. Голиша - «У вирі війни», в якій досліджено становище неповнолітньої категорії населення під час війни та перших повоєнних років, визначені обсяги безпритульності та бездоглядності, державна політика у сфері захисту дитини тощо. У радянській історіографії, через надмірну гіперболізацію ролі партії у вирішенні проблеми дитячої безпритульності та бездоглядності, всі діти-сироти воєнного та повоєнного періоду були проголошенні «державними». Хоча, на нашу думку, в ефективному вирішенні цих проблем, слід враховувати й ідею ідеологічного чинника згуртованості тодішнього суспільства, коли лихо війни розглядалося як спільна проблема і на вирішення її наслідків були зібрані всі зусилля. Найпоширенішими стали колективний та індивідуальний патронат, проведення недільників, декадників, місячників для створення грошових і продовольчих фондів допомоги дітям-сиротам, дітям фронтовиків тощо.