Хід битви за Дніпро, її вплив на подальше розгортання бойових дій. Історія трагічної участі 66-ї гвардійської стрілецької дивізії 32-го гвардійського стрілецького корпусу 5-ї гвардійської армії Степового фронту у форсуванні Дніпра в жовтні 1943 р.
Аннотация к работе
Участь 66-ї гвардійської стрілецької дивізії у форсуванні Дніпра в жовтні 1943 року Дослідження торкається трагічної участі 66-ї гвардійської стрілецької дивізії 32-го гвардійського стрілецького корпусу 5-ї гвардійської армії Степового фронту у форсуванні Дніпра в районі с. Исследование касается трагического участия 66-й гвардейской стрелковой дивизии 32-го гвардейского стрелкового корпуса 5-й гвардейской армии Степного фронта в форсировании Днепра в районе с.Зокрема, в останній публікації нами представлено не лише дані щодо бойових дій на Дніпрі, в яких дивізія брала участь, а й оприлюднені дані щодо втрат серед особового складу з’ єднання, яке форсувало ріку у першому ешелоні. Родімцева [22], які безпосередньо командували частинами, котрі форсували Дніпро; спогади окремих учасників подій, опубліковані окремими виданнями або повідомленнями [1; 2; 3; 4; 9], а також історико-мемуарні нариси про бойовий шлях 5-ї гвардійської армії [24] та 66-ї гвардійської стрілецької дивізії у роки Другої світової війни [19]. За особливі заслуги, хоробрість і мужність, продемонстровані бійцями з’ єднання у ході Сталінградської битви дивізія 1 лютого 1943 р. була перетворена на 66-у гвардійську [19, с.46], а за кілька днів до того (21 січня) новим командиром дивізії було призначено генерал-майора Я.В. Якшина. Підкорювати Дніпро було вирішено силами 32-го й 33-го гвардійських стрілецьких корпусів, кожен з яких складався з трьох дивізій.66-а гвардійська стрілецька дивізія мала діяти в складі 32-го гвардійського стрілецького корпусу, яким командував генерал-лейтенант О.І. Родімцев. Аналізуючи його мемуари, можемо констатувати, що фронтове, армійське й корпусне командування переоцінило власні можливості й недооцінило можливості противника, маємо на увазі проріхи в організації розвідувальної роботи щодо позицій ворога [1, с.127] та ідею форсування Дніпра з ходу, на "плечах отступающего противника"; що полки й дивізії не були укомплектовані необхідними плавзасобами для переправи через ріку [1, с.122]; що тактично противник займав вигідніші позиції для оборони - добре укріплений і набагато вищий у смузі наступу дивізії правий берег (це обумовлює питання про доцільність проведення операції саме в районі Власівка - Новогеоргіївськ); що впродовж операції бійців, котрі перебували на острові практично не підтримувала артилерія, а авіація взагалі не задіювалася [1, с.127 - 128]; що в учасників операції не було звязку з командуванням [1, с.132].