Хімічний склад тютюнового диму як виду забруднення повітря. Вплив тютюнопаління на людину. Соціологічне дослідження щодо впливу різних факторів по відношенню до паління. Вік, стать, місце проживання, стан здоров"я та відношення до паління респондентів.
Аннотация к работе
Тютюновий дим - це вид забруднення повітря, що в сотні тисяч разів перевищує забруднення будь-якого металургійного чи хімічного комбінату, проте люди свідомо вдихають таке повітря. При повільному згорянні виділяється дим, що являє собою неоднорідну (гетерогенну) суміш, що складається в середньому з 60% різних газів і 40% мікроскопічних дьогтевих крапель (аерозолі). В газовій фракції диму міститься, крім азоту (59%), кисню (13,4%), ще й оксид вуглецю (IV) (13,6%), оксид вуглецю (II) (4%), водяна пара (1,2%), ціаністий водень (0,1%), оксиди азоту, акролеїн та інші речовини. Відповідно з основною дією, шкідливі речовини, що містяться в тютюновому димі, і, що впливають на організм, обєднані в 4 групи: 1) канцерогенні речовини; Доведено, що у курців на відміну від некурящих людей в 2-3 рази частіше розвивається інфаркт та передінфарктний стан, стенокардія та інші захворювання серця При цьому смертність, викликана цими захворюваннями, в курців набагато вища.В одній сигареті масою 1 м утримується звичайно 10-15 мг нікотину, а в сигарі масою 10 м - до 150 мг цієї речовини. У чистому виді нікотин являє собою прозору маслянисту рідину з пекучим смаком. Систематичне вивчення дії нікотину на живий організм дало підставу вченим припустити двухфазність реакцій на його введення. Курящі інстинктивно в процесі споживання нікотину відчули цю різницю. Той, хто вважає, що паління може заспокоїти людини, намагається використовувати гнітючий момент дії нікотину.Оксид вуглецю є хорошим відновником і може вступати у різні реакції окислення. Оксид вуглецю горить синім полумям з утворенням двоокису вуглецю. Ця реакція проходить при нагріванні або при участі каталізатора (гопкалітового патрону, який містить 40% CUO та 60% MNO2): Тобто, при попаданні на поверхню гопкаліту виходить окислення СО до СО2, перетворення сполуки супертоксичної до сполуки із меншим рівнем токсичності. Із солями ртуті, срібла чи паладію у водних розчинах оксид вуглецю відновлює ці метали, які випадають в осад, так наприклад, Цю реакцію можна використовувати при індикації оксиду вуглецю [4,5]. Окрім цього, оксид вуглецю може утворювати комплексні сполуки із солями металів чи вільними металами (такі сполуки отримали назву "карбоніли"), фторорганічними сполуками.Температура кипіння 260 С, замерзання - 140 С, питома вага - 0,7, щільність пари у повітрі - 0,94, леткість при 200 С - 873 г/м3, з водою змішується в усіх відношеннях, добре сорбується пористими речовинами, в т. ч. і обмундируванням, добре розчиняється у жирах. При взаємодії із лугами синільна кислота дає ціаніди, тобто сполуки більш стійкі і також токсичні. Взаємодія із хлором приводить до утворення хлорціану, який теж має велику токсичність: З цього виходить, що проведення дегазації синільної кислоти цими речовинами недоцільно. Із солями двох - і тривалентного заліза утворює берлінську лазур - ціаністу сіль заліза синього кольору, яка малорозчинна у воді. Окислювачі синільну кислоту переводять в малотоксичну ціанову кислоту.При - 33,35°С і звичайному тиску аміак скраплюється в безбарвну рідину, а при - 77,75°С замерзає, перетворюючись у безбарвну кристалічну масу. У воді аміак розчиняється дуже добре: при 0°С і звичайному тиску в 1 обємі води розчиняється близько 1200 обємів NH3, а при 20°С - 700 обємів. При нагріванні розчину аміак легко випаровується. При розчиненні аміаку в воді частина його молекул взаємодіє з водневими іонами води з утворенням складного катіона амонію NH4 , який відіграє роль одновалентного металу (група амонію NH4 у вільному стані не існує, а лише у вигляді катіону NH4 ). Внаслідок цих процесів у водному розчині аміаку встановлюється подвійна рівновага: з одного боку, між молекулами аміаку NH3 і молекулами води H2O та іонами амонію NH4 і іонами гідроксилу і з другого - між молекулами гідроксиду амонію NH4OH і тими ж іонами амонію і гідроксилу: · (1.1.4.6)Тютюновий дим - це вид забруднення повітря, що в сотні тисяч разів перевищує забруднення будь-якого металургійного чи хімічного комбінату, проте люди свідомо вдихають таке повітря. У тютюновому димі, крім слабкого наркотика - нікотину, міститься близько 200 особливо отруйних речовин - чадний газ, бензпірен (сильний канцероген, тобто речовина, що спричиняє рак) і багато інших. Протягом останніх десятиліть тютюн став набагато отрутнішим, ніж, приміром, у ХІХ ст., через те, що тютюнові листки характеризуються надзвичайною гігроскопічністю й активно поглинають із повітря шкідливі домішки, аерозолі, кількість яких дедалі збільшується. В цій групі ризик смертельних приступів виявився в 5,4 рази більшим, ніж серед тих, хто не палить. навіть одна-чотири сигарети на день збільшують ризик коронарних захворювань у 12,4 рази. Величезної шкоди завдає пасивне паління, коли людина, яка не палить, змушена вдихати повітря, отруєне тютюновим димом.У області дихальних шляхів великого перетину розвивається кашель і активізується виділення мокроти. Тривала дія диму надає ушкоджувальну дію на вії епітелію і утрудняє їх нормальне функціону