Дослідження життєвого шляху, наукової та політичної діяльності М.С. Грушевського – історика, публіциста, голови Центральної Ради, академіка, автора багаточисельних наукових праць. Політичне життя М.С. Грушевського. Суть ідеї соціалістичного федералізму.
Аннотация к работе
Грушевського 2. Наукова діяльність 2.1 Студентське життя 2.2 Роки професорства 3. Політичне життя 3.1 Повернення в Україну 3.2 На чолі Центральної ради 3.3 Центральна рада 3.4 Ідея соціалістичного федералізму 4. Трагедія Бреста 5. Чи не найбільше ця проблема актуальна при дослідженні спадщини знакової постаті української науки Михайла Грушевського. Уже від початків дисциплінарного становлення грушевськознавства його засновник Л.Винар серед першорядних і важливих завдань назвав вивчення дискусій, спричинених творчими ідеями видатного вченого в науці його часу, слушно вказуючи, що лише за цієї умови можна об‘єктивно визначити місце М.Грушевського в історіографічному процесі та підійти до створення його ґрунтовної наукової біографії. Отже, окреслена дослідницька проблема актуалізує нове прочитання та переосмислення творчої спадщини вченого. Проаналізовані щойно питання, якщо розглядати їх у комплексі, визначають актуальність звернення до досвіду сприйняття та осмислення творчої спадщини М. «Батько Грушевський» - так за часів Української Центральної ради називали цього українського державного та політичного діяча, знаного у світі історика прибічники україснької ідеї. Так, газета «Правда» визнала М.Грушевського видатним буржуазним істориком України. Втім оцінки коливались - від гостро негативних у радянській історіографії та в тій частині закордонної української, що заперечувала демократичні цінності, до захоплених, особливо відрізу після відновлення незалежності України 1991 р. Найгостріші суперечки точилися навкого політичної діяльносності Михайла Сергійовича. Вказувалося також на органічний зв’язок М.Грушевського історика й політика. У зв‘язку з цим дослідники відзначали недостатню увагу до проблем створення української армії з боку УЦР, зокрема М.Грушевського як її голови. Зокрема, останнім питанням присвячена перша з сучасних монографій про М.Грушевського, автор якої - Р.Пиріг, і дотепер залишається одним із найбільших спеціалістів у зазначеному напрямі. До речі, він звернув увагу на парадокс - будучи прихильником народницького напряму в історії, М.Грушевський фактично своєю діяльністю в політиці сприяв появі іншого - державницького. Отже, В.Верстюк, що є знаним фахівцем періоду Центральної Ради, закликав до вивчення конкретного історичного матеріалу, пов’язаного з керівництвом М.Грушевським Центральною радою, а не фрагментарним його використанням для з’яcування історико-політичної спадщини УНР.