Тема кріпацтва в українській літературі та засудження письменниками кріпосної реформи. Короткий опис життя, особистісного та творчого становлення Панаса Мирного, відображення гіркої кріпацької долі в його оповіданнях, їх популярність на сучасному етапі.
Аннотация к работе
Зміст Вступ 1. Творча діяльність П. Мирного, чи твори в які закладена тема «Лиха давнього й сьогочасного» 1.1 Тема кріпацтва в українській літературі активно розроблялась письменниками ще довго після офіційного його скасування 1.2 «Голодна воля» 1.3 «Правдиве слово хлібороба до своїх земляків» - брошура Волховського, «воля» 1961 року - це нове ярмо для трудящої людини 1.4 «За водою» та оповідання «Злодій», в основі цих повістей, також лежить тема «лиха давнього й сьогочасного» 1.5 Антикріпосницька тема оповідань-образків Панаса Мирного під назвою «Як ведеться, так і живеться» 1.6 Іван Франко в «Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 р., дав оцінку першим двом образкам, «День на пастівнику» і «Батьки» 1.7 Оповідання «Татарин, братик, татарин!» 2. Після реформи 1861 року докорінно змінилася соціальна структура українського села. Зрозуміла річ, розкололася на ворожі один одному табори і колишня селянська громада, яку так ідеалізували письменники ліберального спрямування, покладаючи на неї всі надії в справі поліпшення життя села. Творча діяльність П. Мирного, чи твори в які закладена тема «Лиха давнього й сьогочасного» 1.1 Тема кріпацтва в українській літературі активно розроблялась письменниками ще довго після офіційного його скасування Прапор революційної боротьби проти кріпосництва ще в 40-х роках високо підніс Шевченко і несхибно його тримав до самої смерті. «В жодній країні у світі селянство не переживало і після «визволення» такого розорення, таких злиднів, таких принижень і такої наруги, як у Росії», - писав В.І. Ленін. У повістях «Голодна воля», «За водою», «Лихо давнє й сьогочасне», в деяких оповіданнях циклу «Як ведеться, так і живеться» підноситься тема «голодної волі», показується злочинність того соціального ладу, який великою мірою тримався на кріпосницьких засадах. Іван Білик знав про цей задум брата і радив йому новий твір вести в тому ж саме соціальному тоні, на рівні того ж пафосу критицизму, що й роман «Хіба ревуть воли…». Розповіддю про кріпацькі часи І закінчується даний уривок. Основна тема нового роману - «Голодні годи», тобто пореформені часи, залишилась нерозкритою. У повісті змальовано образ кріпосника Гамзи, який є типовим породженням системи багатовікового гноблення і насильств. Ось зразок майстерного застосування персоніфікації: Зелену Горку з усіх боків оточили двори селян, а на самій горі стоїть величний панський будинок і надзирає за «кріпацькими хатами», наче мати за дітьми. Інакше сприйняв «волю» панський слуга, управитель маєтку Гамзи Йосипенко. Походженням він з селян, вислужився перед паном і став прикажчиком. Типам гнобителів (Гамзи, його сина і Йосипенка) Панас Мирний протиставляє образи представників покріпаченого селянства. Тепер воля!»; «Дурять нас!»; «До слушного часу, брате, до слушного часу!»; «Чи довго ще мені мучитись?»; «Хоч воля, хоч смерть!» - такі фрази характерні для мови персонажів - кріпаків і наймитів. Цим гнобителям письменник протиставляє образи Грицька Коваля і Федора Нужди, які уособлюють Життя пореформеного селянства, його мри І сподівання, палку ненависть до панів і протест проти їх сваволі. Життя та доля Федора і його сімї - це зворушливий обвинувальний вирок «сьогочасному лихові», поміщицько-кріпосницьким порядкам пореформеного часу.