Аналіз проблеми творчого мислення у філософській літературі. Питання про можливість навчання творчості. Теорія особистості Г. Олпорта. Способи боротьби з власними патологічними домінантами. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку.
Аннотация к работе
Творчість і уява Вступ Творча уява - це така ж універсальна здібність, як і здібність мислити у строгих поняттях. Певною мірою така здібність розвивається у кожній особистості. І саме нею в майбутньому буде визначатися рівень творчого начала в людині. Це ще один з аспектів проблеми творчості. В.С.Біблер у праці Мислення і творчість звертається до питання про вирішальну роль логіки діалогу у розвитку творчого мислення, особливо у розвитку теоретичної творчості. На діалогічності мислення свого часу акцентували свою увагу представники німецької філософії, а саме: Кант, Гегель, Фейєрбах. Він буде творчим для того, хто робить щось уперше, й не буде творчим для того, хто робить це саме вдруге, втретє; 2) слід мати на увазі масштабність створюваних унаслідок творчого процесу продуктів: вони можуть бути творчими лише для самого субєкта-творця або для дуже вузького кола фахівців, а можуть бути і загальнолюдськими відкриттями чи винаходами, творами мистецтва, що є унікальними для всіх часів; 3) треба враховувати той факт, що мова йде або про систематичну творчість, або про окремі випадки створення чогось нового. Теорія особистості Г.Олпорта Один з найбільш впливових прихильників диспозиціонального напрямку у вивченні особистості Гордон Олпорт вважав, що кожна особистість є унікальна і що її унікальність найкращим чином може бути зрозуміла через визначення конкретних рис особистості. Ф. Достоєвський Більша частина наших спроб вирішити проблему фактичних життєвих потреб лежить у площині внутрішніх, психологічних просторів. М. Пруст Резюмуючи сказане, можна стверджувати, що одним із найбільш суттєвих способів боротьби з власними патологічними домінантами (які панують в нашій свідомості і проявляють себе, як правило, через негативні емоції, а також надії і мрії, які не мають під собою реального підґрунтя) є визначення істинної потреби, яка лежить за всією цією психічною діяльністю. Джеймс Все вищесказане підводить нас впритул до необхідності розкриття механізму, що забезпечує виконання і реалізацію поставлених завдань, а саме - інтелекту людини, який є центром когнітивної (пізнавальної) сфери особистості і необхідною передумовою її, особистості, ефективної діяльності. 2. Людина реально пізнає світ, освоює обєктивне багатство його, змінюючи саму себе. О. Бальзак Усвідомлюючи себе як самостійного незалежного субєкта, який має право розпоряджатися своєю життєвою територією на свій розсуд, реально виділяючись із навколишнього середовища, людина підвищує свій вплив на нього, змінюючи і свої взаємовідносини з ним, що виражається у збільшенні частки інтелектуальних моментів діяльності, основу яких становлять психічні (пізнавальні) процеси. Р. Кіплінг Наполегливість як прямий результат звички рано чи пізно трансформується у властивість характеру. Головне - прийняти рішення досягнути певної мети, а вже підсвідомість буде вас постачати всім необхідним матеріалом для її реалізації. Ф. Шіллег, Головний мозок є центром, який координує діяльність всього організму.