Стан наукової розробки проблеми дослідження екологічної культури. Туризм у контексті сучасної екологічної культури. Характеристика Конвенції про охорону всесвітньої природної спадщини. Екологічно адаптований туризм як напрям розвитку екологічної культури.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ (КІН.Робота виконана у Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури України, м. Русавська Валентина Андріївна, Київський національний університет культури і мистецтв, директор інституту готельно-ресторанного і туристичного бізнесу. Бондарчук-Чугіна Ірина Юріївна, доцент кафедри менеджменту Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв. Захист відбудеться «9» червня 2011 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.807.02 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01601, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01601, м.Екологічна криза, в якій сьогодні опинилося людство, дала поштовх усвідомлення екології як одного з основних чинників розвитку сучасної культури. У «Державній програмі розвитку туризму в Україні на 2002 - 2010 роки» його визначено одним із пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної економіки і культури. Оскільки туризм стає предметом теоретичної рефлексії, виникає проблема специфікації видів туристичної діяльності, повязаних з екологією. Екологія розуміється досить широко: від місця перебування людини на земній кулі («ойкос») до Ойкумени як повноцінного буття людини, як цілісності культури, природи, людини, цілісності всіх тих надбань, які зберігає і трансформує людство у своїй цивілізації та культурі. Вищезазначені аспекти проблеми відображають антиномічність звязку людини із природою в сучасних умовах, зокрема в контексті здійснення туристичної діяльності, і зумовлюють актуальність дисертаційного дослідження «Туризм як фактор розвитку екологічної культури України (кін.Термін «екологічна культура» зявився порівняно недавно - у 20-х роках ХХ століття («Культурна екологія» або «Екологічна культура» у Дж.Стюарда). Найбільш повним можна вважати виклад історії туризму в Україні в книзі Федорченко В.К., Дьорової Т.А. Питання, які порушуються науковцями, стосуються проблем негативного впливу туризму на природне середовище; використання туризму як виховного чинника стосовно екологічної культури; формування засобами туристичної діяльності екофільної поведінки, здатної запобігти руйнуванню природного середовища і знищенню природних, культурно-мистецьких памяток. Така постановка питання свідчить про застережне ставлення до туризму, сприйняття його скоріше як загрозу природному середовищу, ніж як фактора, що здатен позитивно впливати на природне середовище. Скасувати це протиставлення можна за умови розуміння туризму як чинника розвитку екологічної культури, якщо під ним розуміти не лише природоохоронну діяльність як таку, а як цінність природи в очах суспільства, що відображується в нормах поведінки і ставленні до природи.Гасло «екологізація» - людини, культури, мислення - генетично споріднене із формуванням поняття «екологічна культура», які в сукупності відображають стан екологічної кризи в сучасних індустріально розвинутих суспільствах. Питання, що порушуються науковцями, переважно відображають стурбованість негативним впливом туризму на природне середовище, намагання перетворити туризм на виховний фактор щодо екологічної культури, формування засобами туристичної діяльності екофільної поведінки, здатної запобігти руйнуванню природного середовища і знищенню природних памяток. Засобом виправлення цієї ситуації окремі автори вважають екологізацію туризму, тобто своєрідне насичення туристичної діяльності світоглядними цінностями, які відображають перенесення на природу, природне середовище та його складові людиновимірного підходу. Проблема екології і туризму породила поняття «екологічного», «зеленого», «сільського», «аграрного», «фермерського» туризму. Тому, на нашу думку, слід розрізняти «екологічний туризм», за яким залишити значення родового поняття, і «екологічно адаптований туризм», тобто орієнтований на дбайливе ставлення до природи, до якого можуть відноситися будь-які види туризму за умови, що людина (турист) не шкодить природному середовищу.