Теоретичне поняття договорів гри та парі. Законодавчі засади цивільно-правового регулювання цих договорів. Проведення відмежування від суміжних правових конструкцій. Характеристика окремих видів договорів ігрового ризику, система нормативних актів.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИСпеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Науковий керівник: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Кучеренко Ірина Миколаївна, Інститут держави і права ім. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Член-кореспондент АПРН України, Жилінкова Ірина Володимирівна, Національна юридична академія України, професор кафедри цивільного права № 1; Захист відбудеться “24” травня 2006 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права імені В. М.Негативне ставлення радянської держави до гри та парі стало причиною відсутності наукових цивілістичних досліджень договорів гри та парі. Розвиток підприємницьких відносин в Україні обумовив визнання відносин з організації і проведення гри та парі одним із видів ліцензованої підприємницької діяльності, ефективно здійснювати який неможливо за відсутності сформульованих наукою цивільного права положень про гру та парі. Ефективному правовому регулюванню зобовязань з гри та парі перешкоджає майже повна відсутність актів цивільного законодавства, що регулює відносини, повязані з організацією та проведенням ігор та парі. Для досягнення цієї мети у дисертаційному дослідженні були поставлені такі задачі: визначити теоретичне поняття договорів гри та парі; сформулювати законодавчі засади цивільно-правового регулювання цих договорів; встановити та обгрунтувати правову природу і місце договорів гри та парі в системі зобовязального права України; провести відмежування цих договорів від суміжних правових конструкцій і дати класифікацію цих правочинів; провести характеристику окремих видів договорів ігрового ризику; дослідити систему нормативних актів і сформулювати пропозиції, спрямовані на усунення суперечностей, які мають місце щодо договорів гри та парі. Вперше встановлено обовязкові ознаки зобовязань з гри та парі, до яких відносяться: 1) особливий ризик, який виникає з гри (алеаторний обовязковий ризик); 2) формування призового фонду гри за участі її учасників шляхом обєднання внесків гравців, коштів організатора гри, третіх осіб (спонсорів тощо) для їх наступного нерівномірного розподілу; 3) учасниками або стороною договорів гри та парі є її організатор, якщо інше не передбачено правилами гри або законом; 4) спрямованість узгодженої волі учасників гри поставити себе в залежність від випадку з метою отримання задоволення від процесу гри та майнової вигоди від виграшу.“Приватноправове регулювання договорів гри та парі за законодавством Стародавнього Риму” містить аналіз зобовязань з гри та парі в приватному праві Стародавнього Риму. “Поняття і правова природа зобовязань з гри та парі” складається з двох підрозділів, в яких розглядаються питання правового регулювання зобовязань з гри та парі, підстав їх виникнення і місце в зобовязальному праві. Зобовязанням з гри та парі притаманні такі чотири обовязкові ознаки: 1) наявність особливого ризику, який виникає з гри (алеаторний обовязковий ризик); 2) формування призового фонду гри за участі її учасників (шляхом обєднання внесків гравців, коштів організатора гри, спонсорів) для їх наступного нерівномірного розподілу; 3) учасником або стороною договорів гри та парі є її організатор, якщо це не суперечить правилам гри або закону; 4) спрямованість взаємної волі сторін зобовязання з гри та парі випробувати долю або поставити себе в залежність від непередбачуваної поведінки третьої сторони без будь-якої корисної господарської (економічної) мети, яка полягає в отриманні задоволення від процесу гри та прибутку, якщо раптом особисті пропозиції підтвердяться. Підставою виникнення зобовязань з гри та парі є договір, а не односторонній правочин, оскільки такі зобовязання виникають в результаті акцепту (внесення ставки) публічної оферти про гру (поширення правил гри). Зобовязання з гри та парі не можуть виникати на підставі серії послідовних односторонніх правочинів у вигляді обіцянки організатора про виграш з гри та парі і внесення ставки гравцем, оскільки закон (ЦК України) не допускає виконання одностороннього правочину залежно від настання випадку і закріплює закритий перелік підстав виникнення зобовязань з односторонніх правочинів, до якого правочини ігрового ризику не входять.