Простеження питання виникнення, становлення і розвитку нотаріату. Розвиток нотаріату після здобуття Україною незалежності, коли збільшився цивільний оборот і почали формуватися ринкові відносини. Аналіз двох типів нотаріату - публічного і латинського.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРадянський період існування нашої держави характеризувався державними (тобто публічними) засадами діяльності нотаріату. Нині нотаріат в Україні базується на двох типах - публічному (державному) і латинському (вільному). Латинський нотаріат остаточно, хоча не вперше та не в повній мірі, ввійшов до правової системи України з прийняттям в 1993 році Закону України “Про нотаріат”, який ввів інститут приватного нотаріуса і за десять років існування довів свою доцільність та безспірні переваги. Крім того, нотаріат виконує превентивне завдання, запобігаючи суперечкам між сторонами цивільних правовідносин, захищаючи права осіб від можливих порушень у майбутньому, утверджуючи між ними стабільні й передбачувані стосунки, він є важливим чинником формування правової держави. До здобуття Україною державної незалежності вітчизняне правознавство відводило нотаріату незначну роль у суспільстві, але підвищення ваги та значення нотаріату стимулювало наукові розробки в цій сфері.В дисертації констатується, що нотаріат, як інститут цивільного права зароджується в Стародавньому Римі, а класичної форми набуває у Візантії за часів правління імператора Юстиніана після завершення створення Corpus juris civilis. В Італії, починаючи з IX-XI ст.ст., публічна довіра і безспірність вчинюваних у нотаріусів документів повязувались з фактом наділення нотаріусів офіційними повноваженнями шляхом затвердження їх на посаді представниками верховної влади (інститут авторизації). Ситуація певною мірою змінилася тільки після набуття Україною державної незалежності і прийняття Верховною Радою України Закону України „Про нотаріат“ від 2 вересня 1993 р., введеного в дію з 1 січня 1994 р. В першому випадку має, насамперед, значення поняття нотаріуса (його статус) та нотаріальної функції, крім того, питання про те, як нотаріуси обєднуються між собою для спільного відкриття контори та як вони обєднуються на національному і міжнародному рівні. В розвиток принципів латинського нотаріату автором обґрунтовується внесення низки пропозицій до проекту нового Закону України „Про нотаріат”, які мають врахувати такі основні напрями реформування, які відповідають духу приватного права в цілому та нотаріату зокрема: 1) єдина, вільна професія нотаріуса без розподілу нотаріусів на державних і приватних; 2) нотаріус як юридичний радник; 3) щорічне визначення необхідної кількості нотаріусів і, відповідно, нотаріальних округів; 4) конкурсний порядок призначення на посаду нотаріуса (за результатами кваліфікаційних іспитів); 5) призначення на посаду нотаріуса та звільнення з неї Міністерством юстиції за поданням Ради Української нотаріальної палати; 6) запровадження нового правового інституту - помічника нотаріуса; 7) до обовязків нотаріуса має входити необхідність додержання етичних правил поведінки нотаріуса; 8) підвищення відповідальності нотаріуса; 9) розмежування поняття нотаріальних документів, які мають оформлятися у формі нотаріального акту (угоди, контракти, свідоцтва тощо) та інших нотаріальних документів, які можуть готуватися іншими особами і тільки засвідчуватися нотаріусом (копії документів, справжність підпису на документі, вірність перекладу, передача заяв, приймання у депозит тощо); 10) нові підходи до проблеми зберігання нотаріальних архівів, відповідно до яких кожний нотаріус забезпечує зберігання власних нотаріальних архівів; 11) в умовах демократизації суспільства правова політика держави передбачає, що нотаріальна діяльність - це передусім самоврядна діяльність.У висновках дисертації в стислій формі викладено загальні підсумки дослідження в сфері правового регулювання українського нотаріату на цивільно-правових засадах. На підставі теоретичних досліджень, та зроблених на їх основі висновків автором доводиться, що специфіка розвитку нотаріату в Україні по відношенню до розвитку латинського нотаріату в цілому полягає в паралельному існуванні поряд із традиційним комплексом принципів латинського нотаріату інституту корроборації до 1923 р., після цієї дати інститут нотаріату розвивався як інститут публічного права, а специфіка сучасного стану в тому, що інститут нотаріату має в Україні подвійну природу, орієнтиром правової політики щодо нотаріату є його приватноправова природа і на сьогодні впровадження нотаріату латинського типу в Україні та входження нашої країни в Міжнародну спілку латинського нотаріату є оптимальним і прогресивним шляхом розвитку українського нотаріату, заснованого на основних засадах цивільного права. В кінцевому рахунку логіка нотаріату визначається в загальному тільки тим, на основі якого права - римського чи прецедентного - побудована правова система країни. Ми вважаємо, що після прийняття нової редакції Закону України „Про нотаріат” буде мати місце новий період.