Аналіз менталітету з позицій цивілізаційного підходу. Дослідження особливостей "платонівського" типу ментальності з великою чуттєво-міфологічною компонентою, яскраво вираженою моральністю і пошуком "правди". Аналіз розуміння демократії, свободи, закону.
Аннотация к работе
ЦИВІЛІЗАЦІЙНЕ РОЗУМІННЯ ІСТОРІЇ ТА СУТНОСТІ МЕНТАЛІТЕТУ ментальність демократія свобода
Михайло ЮрійНаука (радянська і частково зарубіжна) виявила в класичному марксизмі три варіанти осмислення історії: а) відповідно до способу виробництва в історії людства виділяються п’ ять суспільно-економічних формацій: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична; б) залежно від панівного типу матеріальних відносин (тобто, відтворюваного типу відносин власності) історію можна поділити на три “великі формації”: первинна, або архаїчна, формація з пануванням загальної (общинної) власності; вторинна, антагоністична формація з переважанням приватної власності, третя - комунізм - заснована на суспільній власності; в) згідно з виявленням історичних типів суспільних відносин залежності і свободи, коли за підставу беруться історичні способи обєднання в ціле суспільних індивідів (тобто, природа їх соціальності) й конкретно-історичні способи поєднання робітника і засобів виробництва, як наслідок в історії простежуються три типи, три щаблі розвитку суспільства: докапіталістичний (включаючи первіснообщинний), капіталістичний і комуністичний [12, с. Сен-Сімона, який говорив про чотири етапи історії відповідно до чотирьох етапів розвитку загальнолюдського розуму: ідолопоклоніння (первісне суспільство), політеїзм (античне рабовласницьке суспільство), монотеїзм (феодалізм) і фізицизм (“промислова система”). Справді, вони запозичили (точніше - успадкували) у християнської думки низку принципів і положень: універсальність, закономірність, періодизація історії (історія поділяється на дві епохи - темноти і світла), провіденціальність історії - і, відповідно, певна її спрямованість, одноразовість, неповторність будь-якої події тощо. Так, приміром, зберігається принцип розвитку: культури (культурно-історичні типи, цивілізації, суспільства) проходять різні стадії - у А. Крім того, “атомізація” історії на основі цивілізаційного підходу обмежує можливості проводити синхроністичні порівняння в рамках всесвітньої історії, а головне - ще не доведено, що суспільства, звані цивілізаціями, саме цивілізації, а не просто різні ступені розвитку людства [4].В невеликих містах-полісах власністю володіли громадяни полісу, тобто, чоловіки, народжені від громадян полісу, які досягли 18 років, і не здійснили протиправного вчинку, що визначалося зборами демосу. За час існування античної цивілізації сформувався новий тип менталітету її громадян, який називається у філософії і науці “аристотельським типом”, що пізніше успішно буде розвиватися і функціонувати, впливаючи на всі сторони життя в західноєвропейській і північноамериканській цивілізаціях. Цей тип менталітету передбачає усвідомлене прагматичне ставлення до своєї держави як до вищої цінності, усвідомлення громадянина служити їй всіма силами.“Аристотельський тип” менталітету передбачає формування типу особистості з яскраво вираженим раціональним початком, що визначається категорією “істина” і системоутворюючими ідеями “свободи”, “підпорядкування тільки закону”, “природних прав людини”. Цей тип менталітету проявляється таким чином: у домінанті чуттєвого сприйняття дійсності суспільною свідомістю цивілізації, в якому домінує міфологізація реальності; для нього характерне гостре моральне забарвлення всіх суджень, оскільки все оцінюється лише з двох позицій - “добре або погано”; в українському платонівському типі менталітету яскраво простежується тісний, майже язичницький звязок з природними стихіями, адже прийняття і усвідомлення християнства завжди здійснювалося через обожнення природи (двовіря, що переходить у “язичництво у православї”). Звичайно, платонівський тип менталітету суспільства значно ширший від переліченого, а його різноманітність залежить від культурних традицій тієї чи іншої цивілізації, у кожній з яких цей насичений чуттєвим початком тип менталітету звернений до життя душі, а не розуму.