Виконання релігією функції збереження і зміцнення існуючої соціальної системи. Закономірності взаємодії держави і церкви. Дослідження церковно-державних взаємовідносин за часів Української Центральної Ради (17 березня 1917 року – 29 квітня 1918 року).
Аннотация к работе
Міністерство освіти, науки та спорту Академія митної служби УкраїниІсторія взаємовідносин між державою та Церквою нараховує вже не одну тисячу років і тягнеться ще від появи цих понять. Перед Україною, як молодою державою, сьогодні постала проблема окреслення взаємовідносин з Церквою, більше того, зараз точиться жвава дискусія стосовно вироблення церковної політики, бо, на думку багатьох спеціалістів (як з боку держави, Церкви, так і незалежних експертів), сучасна церковна політика хибує на декларативність та непослідовність. Навіть конституційна норма, закріплена в статті 35 Конституції України, де йдеться про те, що "Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від Церкви" і "жодна релігія не може бути визнана державою як обовязкова", не вирішує всіх проблем. Досвід тоталітаризму, коли відокремленість Церкви від держави одночасно сприймалася як відокремлення Церкви й від суспільства, однозначно застарів і суперечить принципам громадянського суспільства (і навіть принципам демократичної держави), а тому постала проблема запровадження у нашій державі церковної політики, яка не лише була б дійовою, гарантувала реалізацію права громадян на свободу совісті в Україні, але й спиралася б на історичні українські традиції. Зрозуміло, що корекції законодавства вимагає і наявність міжконфесійних конфліктів (де держава не досить успішно намагається грати роль арбітра), а також факти конфліктів між державою та деякими релігійними організаціями.