Церковно-релігійний чинник українських визвольних змагань першої третини ХХ століття: на прикладі життя та діяльності митрополита Андрія Шептицького - Статья
Роль і місце Греко-католицької церкви в Українських визвольних змаганнях першої третини ХХ ст. Суспільно-культурні ініціативи душпастирів, їх державно-політична діяльність. Зв’язки митрополита Шептицького з українськими політиками, діячами культури.
Аннотация к работе
Церковно-релігійний чинник українських визвольних змагань першої третини ХХ століття: на прикладі життя та діяльності митрополита Андрія ШептицькогоСеред них був митрополит Греко-католицької церкви Андрей Шептицький як один із творців соборної УНР, а в міжвоєнний період ХХ ст. Новий Глава Церкви прагнув якнайшвидше відновити повноту християнського життя, східні традиції у «власній хаті»: повернути східне богословя, східну літургійну практику Київської Церкви, відродити східне монашество, активізувати національно-просвітню працю серед українців. Прихильники митрополита Андрея Шептицького відстоювали необхідність участі духовенства в загальнонаціональному культурно-просвітницькому дусі, натомість його опоненти - прихильники Станиславівського єпископа Григорія Хомишина - наполягали на творенні нових, підпорядкованих лише Церкві, установ [17, 293]. Кобилянська, Наталя Кобринська, Ольга Косачева, Євген Чикаленко, Іван Крипякевич, Андрій Чайковський, разом виконавши гімн «Ще не вмерла Україна» [38, 600-603, 641-655]. Глава Церкви дбав про освіченість народу, його «християнське виховання», захист і плекання рідної мови, підтримував систему недержавної національної освіти, яку впроваджувало педагогічне товариство «Рідна школа», був щедрим його жертводавцем, особливо в час світової економічної кризи початку 30-х рр.