Характер і тенденції геополітичних трансформацій в пострадянській Центральній Азії. Концептуальні підходи російських і західних політологів до політики Китаю в регіоні. Основна роль "китайського фактору" у зовнішній політиці країн Центральної Азії.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукНауковий керівник: доктор політичних наук, професор, ШЕРГІН Сергій Олександрович, Дипломатична академія України при МЗС України,завідувач кафедри глобальних та регіональних систем. Офіційні опоненти:доктор політичних наук, професор, ШЕВЧУК Олександр Володимирович, Чорноморський Державний університет імені Петра Могили, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики; Захист відбудеться «14» грудня 2010 року о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м.Крах старої системи міждержавних відносин у Центральній Азії, що був обумовлений розпадом Радянського Союзу, надав шанс насамперед Китаю, зважаючи на географічну наближеність та наявність традиційних культурних звязків між народами регіону, посилити свою роль у Центральній Азії з метою просування власних політичних і економічних інтересів та забезпечення національної безпеки. Поступовий перехід від політики налагодження стабільних відносин з усіма центральноазійськими країнами до впровадження власної зовнішньополітичної ініціативи зі створення Шанхайської організації співробітництва та активної участі у розвязуванні гострих міжнародних проблем свідчить про певну трансформацію зовнішньополітичних постулатів Пекіну від позаблоковості та невтручання до впровадження активно-наступальності зовнішньої політики. Водночас, існування регіональної напруги, що, насамперед, повязано з ситуацією в Афганістані, наявність соціальних і національно-етнічних особливостей народів Центральної Азії вимагають також модернізації концептуальних підходів КНР щодо проведення сучасної політики в регіоні. У цьому контексті важливим і актуальним є вирішення питання щодо подальшої розбудови Китаєм відносин з країнами регіону для реалізації одного з головних завдань своєї зовнішньополітичної стратегії - створення багатополярної міжнародної системи, у структурі якої він зможе активно впливати на процес формування конфігурації співвідношення сил і ієрархії міжнародних акторів регіонального та глобального рівня. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планових тематик відділу трансатлантичних досліджень ІСЕМВ НАН України «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку» (2005-2007 рр., номер державної реєстрації 0105U002591) та «Порівняльні виміри глобальних стратегій США, Росії і ЄС у контексті міжнародно-політичних інтересів України» (2008-2010 рр., номер державної реєстрації 0107U011797), що є складовою частиною тематичних досліджень Інституту світової економіки та міжнародних відносин «Взаємозалежність глобальних, регіональних і національних інтересів у сучасному світі.У першому розділі «Теоретико-методологічні засади і джерельна база дослідження» проаналізовано джерела й наукова література з проблематики дисертації, здійснено комплексний аналіз різноманітних наукових підходів вітчизняних і зарубіжних дослідників до розгляду сучасних зовнішньополітичних концепцій Китаю та виявлено основні тенденції формування безпекової політики КНР в центральноазійському регіоні. Дослідження центральноазійського вектору політики Китаю у сфері безпеки в період постбіполярності зумовило необхідність аналізу теоретично-методологічних підходів в історіографії до китайських зовнішньополітичних концепцій з моменту проголошення КНР як у контексті їх впливу на структурування сучасної національної зовнішньополітичної стратегії, так і формування принципів і механізму її реалізації на регіональному рівні. Китайські дослідники міжнародних проблем дійшли висновку про те, що поступово завершується процес перетворення КНР із суто регіональної держави, що робить акцент на врегулювання стосунків на двосторонній основі, у першу чергу зі своїми сусідами по регіону, до глобальної держави, що бере активну участь у формуванні майбутньої світової архітектоніки, й напевне, єдину, яка спроможна кинути виклик планетарним претензіям США і «новим формам гегемонізму у політиці».