Дослідження долі релігійних закладів у ході реалізації антирелігійної політики радянського керівництва у 1920-х рр. на прикладі Троїцького монастиря у Чернігові. Особливості запровадження "радянського" способу життя. Використання монастирських приміщень.
Аннотация к работе
Троїцький монастир у Чернігові у 1920-х рр.: доля памятки та особливості функціонуванняОднак, ситуація ускладнювалася ще й тим, що, крім помешкань, для чернігівців необхідно було знайти приміщення для розміщення новоутворених радянських установ і організацій. За сприяння місцевого комітету памяток старовини та мистецтва він був визнаний таким, що мав історико-архітектурну цінність і був включений до переліку підохо-ронних [4]. У 1921-1922 роках у Чернігові було відкрито 3 таких дитбудинки, ще 3 місцевих дитбудинки для безпритульних дітей міста були трансформовані у «дитбудинки Поволжя». Чотири з пяти кімнат були зайняті дітьми: у трьох було розміщено спальні, у одній з кімнат було облаштовано їдальню, ще одна залишалася вільною. У 1923 р. у дитбудинку загалом мешкало 87 дітей, а після ліквідації у 1923 р. одного з «дитбудинків Поволжя» частина дітей була переведена до четвертого «дитбудинку Поволжя» і загальна чисельність дітей у ньому зросла до майже 100 [24].