Розуміння ікони як національно-культурологічного феномену. Аналіз процесу трансформації людини - в особистість, а народу - в історичну націю. Обґрунтування поняття "святості" на основі іконографічних надбань українських та зарубіжних культурологів.
Аннотация к работе
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВВодночас світовий контекст вимагає від України як держави і українця як громадянина цієї держави поглибленої уваги до “наявного буття”. Узагальнення, яке містить цей концепт, його значення дозволяють вважати ікону та іконічне категорією, яка розкриває глибинні основи людської духовності. Це розвал Римської імперії, який породив неоплатонізм, прагнення виокремити та узагальнити наявність цього начала в людині (Плотін), раннє християнство - гностицизм, спробу надати йому функції, які виокремили людське від антилюдського (Валентин), маніхейство (Мані), спрямоване на обґрунтування цього гностицизму у вигляді реальності, характерних повсякденних проявів духовності, яку уособлював узагальнюючий образ Христа тощо. Визначні представники німецької класичної філософії також залишили по собі ряд цікавих спостережень про ікону та й іконічне взагалі. У Новий час ікона та іконічне стали складовою теософського (Блаватська), антропософського (Штайнер), неотоміського (Жільсон), персоналіського (Бердяєв) вчень.