Транспозиційний потенціал імператива у сфері способів дієслова і часової парадигми. Виділення семантичних компонентів, які дають змогу передбачити можливості транспозиційного процесу. Функціонально-семантична периферія дійсного способу, його транспозиція.
Аннотация к работе
Транспозиційні особливості імператива у сфері способово-темпоральних форм (на матеріалі української мови)У широкому розумінні транспозиція - це будь-яке переносне вживання мовної форми, зокрема транспозиція грамем дієслівного часу (наприклад, уживання теперішнього часу замість минулого або майбутнього), способу (наприклад, функціонування наказового способу в значенні умовного), комунікативних типів речення (наприклад, використання розповідного речення в ролі наказового) і под. У транспозиції прийнято вирізняти три елементи: вихідну форму (транспоноване), засіб транспозиції (транспозитор) і результат (тран-спозит). У вузькому значенні транспозиція, або функційна транспозиція, засвідчує перехід слова з однієї частини мови до іншої або його використання у функції іншої частини мови. Традиційно розрізняють два ступені цієї транспозиції: 1) неповна, або синтаксична, за якої змінюється тільки синтаксична позиція вихідної одиниці без зміни її морфологічної належності до відповідної частини мови; 2) повна, або морфологічна, за якої утворюється слово іншої частини мови. Суб’єкт, який має виконувати дію, вже ніби займає позицію реального її виконавця, тобто відбувається зміщення: потенційний суб’єкт дії - в реальний суб’єкт дії.