Ортотопічна трансплантація серця як золотий стандарт хірургічного лікування термінальної стадії серцевої недостатності. Ідеальний донор для трансплантації серця. Найбільш поширені післяопераційні ускладнення. Показання для постановки на лист очікування.
Аннотация к работе
Трансплантація серця як метод лікування термінальної стадії хронічної серцевої недостатностіДо 70 % чоловіків та 63 % жінок помирають протягом 6 років після виявлення перших ознак СН, при тяжкій СН виживаність протягом трьох років не перевищує 30 %. Попри пожиттєвий прийом імуносупресорів - препаратів для лікування реакції відторгнення та їх побічних ефектів, субєктивна оцінка фізичної працездатності хворих після проведення трансплантації серця перевищує всі інші методи лікування. За даними реєстру Міжнародного товариства трансплантації серця та легенів, виживаність протягом року після трансплантації становить 85 %, тоді як у 1980-1986 рр. вона становила 74 % [8]. Крім того, у 22 % пацієнтів після трансплантації серця виживаність становить 17 років [2]. Ідеальним для трансплантації серця є донор, молодший 40 років, що не мав захворювань серця в минулому та не перебував під впливом факторів ризику, з центральним венозним тиском 2,5 л/ (хв·м2), тиском у легеневій артерії - 25-30/10-15 мм рт. ст., без патології клапанів та стінок серця, а також треба виключити наявність пристінкових тромбів (за даними ехокардіографії).Особливу важливість після трансплантації серця має ранній післяопераційний період, в якому пацієнти отримують імуносупресори у великих дозах, що збільшує ризик виникнення інфекційних ускладнень та вимагає профілактичної антибактеріальної та противірусної терапії.