Розгляд феномену родильній обрядовості українського Полісся, коли в ролі баби-повитухи одночасно виступали дві жінки: одна, основною функцією якої була надання допомоги породіллі під час пологів і друга, що відрізала та зав’язувала пуповину дитині.
Аннотация к работе
Трансформаційні зміни у функціях баби-повитухи як ключового персонажа родильної обрядовостіОмеляшко, нами було зафіксовано феномен обовязкової участі у пологах окрім сільської повитухи, ще однієї жінки, яка, подібно до останньої, також називалася «бабою». Кабакова, вивчаючи так званий Поліський архів, побіжно звернула увагу на побутування на білоруському, епізодично на Житомирському Поліссі (Журба, Красностав) «роздвоєння функцій повитухи», коли, за присутності останньої, до породіллі кликали другу жінку, якій належало відразу після народження дитини перерізати та завязати їй пуповину[23,с.117;22,с.86-87]. Відповідно, саме до неї вживалися лексеми та термінологічні назви, повязані з коренями пуп і різати: баба-пупна, баба-пупова, пупорізна баба, баба, що відрізала пупа, бабка, шо ходит по пупах: «прийдеш, пупа завязала і баба називається, то вже баба, баба пупна», «баба, що дітей пупила» (Сварицевичі)[ 10]; «другу бабу кличуть, щоб завязала пупа»; «вже брали якусь родичку, стару людину, вже вона пупорізна баба, вона відрізує, завязує» (Немовичі)[14]; «є та, що коло родов, і тая баба коло дітей, вона всім одрізувала. Більше того, «друга баба» виявилася легітимною особою, яка без будь-яких втрат для традиції, могла продовжувати виконувати покладені на неї функції: «тепер рожають у роддомі, але бабу все одно назначають... приносять дитятко з роддома, візьмуть бабу» (Обсіч)[7], «В нас тепер бабу знаєте як беруть доктор завязує пупа, а у нас всьо равно беруть. Лише в поодиноких випадках із пропозицією стати «бабою пупною» (за вербальними формулами «ми хочемо тебе за бабу взять»[ 18], «хочемо, щоб ви йшли до нас за бабу»[ 15,с.8]) зверталися до рідної баби, матері породіллі або її чоловіка.