Розгляд своєрідності функціонування жанрової моделі вікторіанського індустріального роману у постмодерністському інтер"єрі неовікторіанського роману сучасного британського письменника Девіда Лоджа "Nice Work" з урахуванням жанрологічної теорії.
Аннотация к работе
ТРАНСФОРМАЦІЯ ЖАНРОВОЇ МОДЕЛІ ІНДУСТРІАЛЬНОГО РОМАНУ В РОМАНІ ДЕВІДА ЛОДЖА «NICE WORK»У той час як Джеймісон наполягає на розчиненні минулого як історичного референту в постмодерністський ауторефлексивній текстуальності (“the past as referent finds itself gradually bracketed, and then effaced altogether, leaving us with nothing but text” [1, c. 27]), дедалі більше дослідників неовікторіанського роману вбачають у зверненні до вікторіанського метанаративу спробу самоідентифікації [3], прояв типового для постмодерної свідомості «відчуття другорядності втрати» [4], прагнення знайти вихід з онтологічного тупика постмодерну через відновлення патернів наступності та звязку часів [5]. Причини такого вибору, на думку британської дослідниці Стефанії Чочча, почасти полягають у відчутті вичерпанності потенціалу експериментальної поетики постмодерну: «The days of blatant self-reflective pastiche, and overt experimentalism appear to be long gone, to be replaced by an earnest revival of popular Victorian literary forms and an unashamed delight in page-turning novels, which, for all their twists in the plot, do offer a seemingly unproblematic, unselfconscious reading experience» [9, с. Хоча твір Лоджа, зокрема, його алюзивний код, постмодерністська поетика, звязок із традицією університетського роману та наративні конвенції неодноразово ставали предметом критичної рефлексії, специфіка функціонування вікторіанського коду на архітекстуальному рівні організації тексту роману потребують детальнішого вивчення. У творі експліцитно застосовано жанрову модель індустріального роману, що склалася у вікторіанській літературі в 40-50-ті рр.