Аналіз умов формування національної ідеї, шляхом розгляду політичної міфотворчості Марокко і Народного фронту ПОЛІСАРІО. Взаємодія національних урядів країн в контексті розв’язання західносахарського конфлікту і подолання власних національних проблем.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент Чарських Ігор Юрійович, доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Захист відбудеться “28” квітня 2006 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м.Дослідження цих аспектів потребує узагальнення отриманого емпіричного матеріалу стосовно національно-політичних процесів і геополітичної реальності на просторі Північно-західної Африки й середземноморської спільноти зокрема, а також їх впливу на інтеграційні процеси у Європі. Вважаємо доцільним дослідити й взаємозвязок між “національними ідеями” крізь призму національних пріоритетів тих держав-націй, які перебувають у розвинутому стані й претендують на присутність і вплив в Північно-західній Африці. Геополітична зона Магрибу, куди входить Західна Сахара, є стратегічно вагомою як для арабо-африканської та середземноморської спільнот, так і для Африканського Союзу (АС), Ліги арабських держав (ЛАД), Організації Північноатлантичного договору (НАТО), Європейського Союзу (ЄС) та Союзу Арабського Магрибу (САМ), а також для підтвердження престижу ООН та Африканського Союзу, на органи яких покладено завдання врегулювання конфлікту. Крім того, дослідження західносахарського національного питання вимагає й фактичне існування двох моделей бачення майбутнього Західної Сахари, які обумовлені наявністю у міжнародному співтоваристві принаймні двох принципово різних підходів до проблеми співвідношення суверенітетів державних утворень з одного боку і народів та/або етносів - з іншого. Процес розвязання конфлікту в Західній Сахарі зумовив “інженерне” втручання в етногенез сахарської спільноти, штучно прискорив його розвиток в умовах існування двох моделей сахарської ідентичності.Перша група - це загальні роботи радянських і зарубіжних авторів, що досліджують територію та населення Марокко і Західної Сахари, - в цілому це є описи фізико-географічної, аналіз етнонаціональної ситуації у Західній Сахарі, дослідження соціально-політичного розвитку магрибського та арабського суспільств. Друга група - це вузькоспеціальні роботи радянських і зарубіжних авторів, що вивчали західносахарський конфлікт у таких основних напрямках: західносахарська проблема в контексті дослідження національної історії і релігії задіяних сторін (розкривалися передумови виникнення проблеми) та західносахарська проблема в контексті юридичного опису такої її загостреної стадії, як конфлікт (війна). Луцька співвідносили проблему з іспанською та французькою колонізацією, вбачали причину конфлікту в різному підході учасників до долі Західної Сахари після ліквідації у ній іспанського колоніального панування, зазначали, що конфлікт виник спочатку між Марокко та Іспанією, а вже потім до нього було притягнуто Мавританію та Алжир, вони повязували виникнення інтересу до Західної Сахари (у тому числі й Марокко) із переглядом наявних кордонів через відкриття покладів корисних копалин. Дослідження в такій площині виявляють тенденцію (особливо з другої половини 80-х рр., із послабленням воєнного протистояння між Марокко та Фронтом ПОЛІСАРІО) до опису західносахарського конфлікту у звязку з аналізом зовнішньої політики акторів конфлікту, а саме в контексті зовнішньої політики Марокко, Алжиру, Лівії, Мавританії, Іспанії, Франції та Сполучених Штатів, а також із утворенням Союзу Арабського Магрибу. Вишневського окреслюють форми і методи впливу цих країн на Марокко й Алжир як основних учасників протистояння у західносахарській проблемі, автори визначають західносахарський конфлікт як проблему деколонізації, яка у своєму розвитку зазнала розходження з міжнародним правом і нормами, як проблему, що визначала взаємовідносини Марокко й Алжиру з Лівією та урядами Іспанії, Франції і США.