Характеристика йорданської обрядовості, її структурних елементів та основних традицій святкування. Локальні особливості та їх місце в загальноукраїнських традиціях. Світоглядні позиції мешканців регіону, зумовлені впливом глобалізаційних процесів соціуму.
Аннотация к работе
Трансформація йорданської обрядовості східних галичан другої половини ХХ - початку ХХІ ст.Реалізація зазначеної мети передбачає розвязання низки завдань: методом польового дослідження зібрати й опрацювати етнографічні матеріали у мешканців Східної Галичини (жителів чи уродженців Золочівського, Перемишлянського, Буського, Бродівського районів Львівської області), простежити та дати оцінку локальній специфіці йорданських обрядів східних галичан у системі загальноукраїнських традицій. Побужани (Буський район Львівська область) вважають, що вода, освячена перед другим Святим вечором, має більшу силу, ніж богоявленська, і вона не псується, скільки б часу не стояла в посудині [12]. Глиняни (Золочівський район Львівська область) існує звичай до вечора 18 січня посилати своїх дітей віднести сусідам те, що позичали, й часто дорослі йшли перепроситися з тими, з ким посварилися [4]. Також повечерявши, родина співала не менше трьох щедрівок, а господар в цей час міг підкидати ложку з кутею до стелі (цей звичай існував на Східній Галичині до кінця 40-х років ХХ ст.), котру не забілювали аж до Великодня. Після вечері господар ще раз з колосочками-кропилом, скроплював господарство свяченою водою, дитина з крейдою в руках на дверях малювала хрести.