Сучасна теоретико-методологічна база дослідження традиційних образів. Детермінанти неоміфологізму Л. Андреєва та його специфіки (у контексті епохи). Прийоми "осучаснення" (модернізації семантичних полів) традиційних образів у творчості письменника.
Аннотация к работе
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСФОРМАЦІЯ ТРАДИЦІЙНИХ ОБРАЗІВ У ТВОРЧОСТІ Л.Робота виконана на кафедрі зарубіжної літератури Запорізького державного університету, Міністерство освіти і науки України (м. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор ТИХОМИРОВ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ, завідувач кафедри зарубіжної літератури Запорізького державного університету. Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, доцент ФІЛАТ ТЕТЯНА ВІТАЛІЇВНА, завідувач кафедри іноземних мов з курсом латинської мови Дніпропетровської державної медичної академії; кандидат філологічних наук, доцент БЄЛЯЄВА НІНА ВІКТОРІВНА, доцент кафедри історії російської літератури. Захист відбудеться “8” квітня 2004 р. об 11:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.12 у Дніпропетровському національному університеті (49025, Дніпропетровськ, пр.У процесі розвитку андреєзнавства актуально-соціальний (ідеологічний) вектор нівелювався визнанням необхідності дослідження “позачасового” плану художнього світу письменника. У звязку з цим постало питання функціонування в ньому традиційних сюжетів та образів, які “з певною закономірністю повторюються в літературі різних часів і народів, отримуючи нове, більш співзвучне епосі-реципієнту змістове наповнення та ідейно-семантичне звучання”. Певні імпліцитно присутні варіанти традиційних образів, а також культурні парадигми протообразів лишилися поза увагою дослідників. Накопичений андреєзнавцями за довгий час численний різноманітний матеріал вимагав узагальнення, систематизації, класифікації в межах відповідної теорії з метою виявлення детермінант, специфіки, закономірностей його трансформації. Отже, актуальність теми дисертації зумовлюється відсутністю цілісного дослідження проблеми модифікації традиційних образів у художньому світі Л.У “Вступі” обґрунтовується вибір теми дослідження, його актуальність, аналізується стан наукового вивчення проблеми, формулюється мета і завдання роботи, визначаються обєкт і предмет аналізу, методи, розкривається наукова новизна і практична цінність одержаних результатів, подається інформація про апробацію результатів роботи та публікації.На наступному етапі розвитку питання основний акцент було зроблено на аналізі літературних взаємозвязків і взаємовпливів, приділялась увага питанню “традиції - новаторство”: праці С. Представники першої течії зосереджувались на “вищих” рівнях тріади “архетип - міф, міфологема - традиційний образ”, прихильники другої - на формах присутності “чужого слова”, визначаючи традиційний матеріал як “код” іншого тексту. Нямцу розробив термінологічний інструментарій, теоретично обґрунтував наукове поняття “традиційний образ”, класифікував традиційний матеріал за походженням, виділив, детально проаналізував основні етапи трансформації, її форми, а також систематизував способи хронотопної локалізації та дослідив найважливіші ознаки культурного феномену. У розділі визначаються основні принципи відбору матеріалу для аналізу (за знаками “традиційності”). Подається також класифікація типів асоціацій: “вигаданий персонаж - традиційний образ (образи)”, “реальна історична постать - традиційний образ (образи)”, “варіант традиційного образу - інший традиційний образ (образи)”, “історична постать, або вигаданий персонаж Л.З традиційними образами християнської релігійно-міфологічної системи (або їх художніми варіантами в творчості самого письменника) асоціюється більшість його персонажів. “Маска” Христа часто приховує Зло (“Мої нотатки”, “Сашко Жегульов”, “Щоденник Сатани”, “Veni, Creator!”), а “маска” Мадонни - Блудницю (“Щоденник Сатани”). У певних випадках відбувається апеляція не до традиційного протообразу, а до його літературного варіанта, індивідуально-авторської інтерпретації, власного або “чужого” художнього світу: Олексій - апостоли “Іуди Іскаріота”; Колесников - Іуда, Сатана “Іуди Іскаріота” і “Анатеми”, Давид - Іуда “Іуди Іскаріота”. Як і автор, самотні Фівейський-Іов, Сава та Сашко, що асоціюються з Христом, автор “Нотаток”, Лазар, Іуда, Диявол, Гуллівер, Магнус-Фауст, “вічні закохані” Герман і Марта; богоборці - Фівейський-Іов, Сава-Антихрист, Олексій-Христос, Іуда, Сатана, Самсон, ангели. Психологізація традиційних образів: шляхом ускладнення поведінкового імперативу (зрадництво мотивується любовю в Іуди, Даліли та Люби, яка асоціюється з Далілою, натомість біблійний мотив користі нівелюється), дослідженням етапів духовної діалектики, увагою до внутрішніх конфліктів (Іуда, Самсон, Вандергуд).