Трансформація соціально-економічних систем за умов інтеграційних перетворень - Статья

Трансформація соціально-економічних систем за умов інтеграційних перетвореньЗазначено, що основною метою статті є розвиток теоретичних підходів, систематизація результатів аналізу та ідентифікація сучасних тенденцій трансформації соціально-економічних систем за умов інтеграційних перетворень і визначення заходів щодо сприяння ефективній інтеграції української економіки до сучасного міжнародного середовища. Ідентифіковано особливості та виокремлено проблемні аспекти сучасного етапу соціально-економічного розвитку України. Акцентовано, що динамізм середовища господарювання, глобалізація й інтеграція соціально економічного простору, інформатизація і запровадження інновацій зумовлюють трансформацію існуючих соціально-економічних систем. Зроблено висновок, що для реалізації існуючих завдань забезпечення інтеграційних змін у вітчизняній економіці необхідно розраховувати на власний потенціал і побудову ефективної системи державного регулювання соціально-економічних процесів у раціональному поєднанні з ринковими механізмами. Звернуто увагу на першочергові напрями державного регулювання соціально-економічного розвитку країни шляхом розробки державних програм у розрізі головних напрямів функціонування соціально-економічних систем та встановлено заходи, які потребують реалізації.У поєднанні з прискоренням процесів взаємопроникнення діяльності субєктів господарювання на суміжні ринки та ринки інших країн це зумовлює трансформацію соціально-економічних систем. Соціально-економічна система України перебуває на етапі становлення і трансформації у відносно ефективну ліберально-капіталістичну соціально орієнтовану ринкову модель організації суспільства. За консенсус-прогнозом Мінекономрозвитку, економічна ситуація в нашій державі може покращитися вже цього року: в 2018 р. реальний ВВП України виросте на 3,2%, а у 2020 р. зростання реального ВВП України становитиме 3,3%, в 2021 р. Існує актуальна необхідність запровадження у вітчизняну практику інноваційних методів і новітніх технологій управління соціально-економічними процесами з урахуванням того, що за умов соціально економічної кризи регулююча роль влади має бути головною умовою успішного завершення перехідного процесу розбудови сучасної соціально-економічної системи країни. Обєкт дослідження відкриті господарські та соціально-економічні системи країни як організаційно неоднорідні, складні структури, які характеризуються самоорганізацією і саморозвитком.Таким чином, проведені теоретичні дослідження сучасних фундаментальних праць вчених за різними напрямами оцінки соціально-економічного розвитку країни дають змогу зробити обґрунтований висновок, що на сьогодні перед Україною постала проблема вибору нової моделі економічного розвитку, з допомогою якої національна економіка у стислі терміни змогла би увійти у світовий економічний простір з високим рівнем цивілізації, прогресу і добробуту. Проте для її побудови необхідно здійснити важливий перехідний етап вихід із гострої політичної та економічної кризи, який має бути реалізований у короткі терміни з науково обґрунтованою економічною політикою і розробкою державних програм соціально-економічного розвитку в розрізі напрямів, що забезпечують цілісність формування стратегії розвитку національної економіки з відповідним пропорційним зростанням макроекономічних показників політичної, культурної, соціальної й еколого-природничої сфер країни. До основних з них належать: 1) аналіз тенденцій зростання добробуту населення, формування ідеології й культури нового типу; 2) оцінювання конкурентоспроможності продукції та послуг на зовнішніх ринках, сприяння їх підвищенню; 4) аналіз показників розвитку науково-технічної й технологічної сфер; Відповідно, увагу слід приділяти реалізації ключових завдань державного регулювання соціально економічних процесів для успішного завершення перехідного етапу: 1) визначення принципів подальшої реалізації політики соціально-економічного розвитку на основі аналізу набутих досягнень; 2) встановлення стратегічних цілей для технологічного прориву; 3) довгострокове прогнозування соціально-економічного, науково-технічного й екологічного розвитку і факторів, які формують тенденції та зміни. Враховуючи тенденції соціально-економічного стану останніх років, у країну, на нашу думку, передусім необхідно залучати такі типи інвестицій на модернізацію промисловості: інвестиції у фізичний капітал (обладнання, приміщення, розвиток промислової інфраструктури); інвестиції у технологічний капітал (наукові дослідження, інноваційні, конструкторські розробки); інвестиції у людський капітал (на навчання й управління), оскільки людський і соціальний капітал в економічно розвинених країнах забезпечують на сьогодні найвищі темпи економічного зростання.Незважаючи на високий світовий рівень розвитку науки і техніки, для кожної країни неможливо розробити загальновизнані стандарти розвитку та шляхи досягнення прогресу, але для побудови нової економічної системи необхідною умовою є використання досвіду світової практики.