Характеристика екологічної ситуації в Україні та стратегія її розвитку у XXI ст. Аналіз гносеологічних особливостей постнекласичної науки та їх вплив на екологізацію наукового знання. Зміни у соціокультурних та духовних пріоритетах екологічного виховання.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Трансформація смисложиттєвих орієнтирів за умов сучасної екологічної ситуації в УкраїніРобота виконана в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Науковий керівник - Стогній Іван Петрович, доктор філософських наук, професор, заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри філософії і політології Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Офіційні опоненти: Огородник Іван Васильович, доктор філософських наук, професор кафедри української філософії та культури філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Павлов Валерій Лукянович, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Національного університету харчових технологій.Актуальність теми дослідження Не дивлячись на те, що термін "екологія" був введений до наукового обігу тільки у 1866 році німецьким природознавцем Е. Геккелем, який став надзвичайно значним, “ключовим” для нашого сучасника і майбутнього людства, проблеми, які сьогодні називаються "екологічними", стояли і будуть стояти перед людством до того часу, поки воно буде існувати. Вказаним екологія набуває значного світоглядного, гносеологічного та етико-морального потенціалу, використання якого дозволило дещо знизити негативні наслідки антропогенного тиску на природу, хоча говорити за гармонізацію взаємин людини і природи не доводиться. ХХ ст. кожна третя книга, яка виходила в світі, присвячувалася питанням взаємодії людини і природи, то нині потік такої літератури значно скоротився як в західних країнах, так і в країнах постсоціалістичного простору, де Україна не складає винятку. Та все ж таки, в цьому масиві літератури варто виділити авторів тих праць, в яких вперше було звернуто увагу на насування екологічної кризи, з іменем яких повязане становлення екології як науки, обґрунтування її теоретичних та практичних завдань, пошуку шляхів оптимізації взаємин людини і природи, принципів раціонального природокористування, захисту природи, формування екологічної культури та підвищення рівня екологічної свідомості як важливих чинників виходу з екологічної кризи.Перший розділ "Екологічна ситуація в Україні на порозі XXI століття" присвячений аналізу та переосмислення екологічної кризи в яку себе загнало людство в 60-80-ті роки XX ст., але не в глобальних її проявах, а в українському контексті під кутом зору буття України перехідного періоду, пошуку шляхів та засобів виходу з екологічно-кризових станів, або хоча б помякшення їх негативних впливів на здоровя, і життя нинішнього та майбутніх поколінь українського на-народу. На основі опрацювання літературних джерел, фактичного матеріалу показано, що Україна все більше сповзає в зону екологічної катастрофи, де, крім витоків з попередніх етапів свого історичного розвитку, основною причиною загострення екологічної кризи в ній все ж таки стало перетворення її за радянських часів в центр хімічної, металургійної, гірничорудної промисловості найбільш шкідливих в екологічному відношенні Як результат такої політики сумарне техногенне навантаження в Україні на одиницю площі стало в 5-6 разів вище порівняно з найрозвинутішими країнами Заходу, а кількість промислових підприємств і рівень шкідливих викидів майже в 10 раз вищими ніж у середньому по колишньому СРСР. Звідси - руйнування біоценозів, людини, суспільства; подальше зменшення результативності та безпечності економічної діяльності, раціоналізації її структури, погіршення всіх форм життєдіяльності, де показовим є те, що вперше за свою історію Україна прийшла з найвищим у світі показником демографічного спаду нації, а за загальними прогнозами до 2045 р. її населення зменшиться на 40%. Найбільш оптимальною для розвитку України в XXI ст. має стати стратегія стійкого розвитку в її переломленні через потреби і життя українського суспільства, тобто - цілеспрямоване, комплексно-планове збереження і відновлення рівноваги системи "біосфера - людина" на основі формування та засвоєння таких способів і засобів задоволення потреб людини, які були б достатньо ефективні і безпечні для субєкта діяльності та його еколого-соціокультурного оточення, збереження біосфери, її оптимізація як цілісного утворення з відновленням втрачених або заміною рівноцінних її складників. Становлення людини відбувається при виході її за межі природного існування і тваринного задоволення потреб тоді, коли вона покладає початок “другої природи” - створеного предметного світу в процесі трудової діяльності, що є новою сутнісною характеристикою людини вищого порядку - суспільно-історичного, людини як вільної творчої особистості в сукупності усіх форм життєдіяльності, здібностей і таланту інтегрованої в соціумі, а її відношення до природи, світу постає як соціальне буття в сфері суспільної практики, взаємодії суспільства і природи.