Децентралізація системи державного управління Збройними Cилами України в умовах демократичних реформ, визначення їх статусу у системі суспільних відносин. Порівняльний аналіз трансформації військової сфери в Україні та в розвинутих демократичних державах.
Аннотация к работе
Донецький державний університет управління Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управлінняРоботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Поважний Олександр Станіславович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Гончаров Валентин Миколайович, Східноукраїнський національний університет імені В. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м.Серйозні наукові дослідження в сфері оборонної політики України почали проводитися із січня 1997 р., коли була затверджена Державна програма будівництва та розвитку Збройних Сил України (ЗСУ) на період до 2005 р. Результати роботи органів законодавчої та виконавчої влади держави було оформлено у вигляді законодавчих актів, що регулюють як процеси оптимізації структури та чисельності Збройних Сил України, так і процеси удосконалення системи управління військовою сферою. В першу чергу, це обумовлено наступними причинами: орієнтацією державної політики в сфері оборони переважно на локальні перетворення, недостатністю системного бачення всіх процесів військового реформування; відсутністю науково обґрунтованої концептуальної бази реформ і, як наслідок, недостатнім рівнем розробок методів регулювання питань військово-управлінської діяльності (для досягнення нових цілей застосовуються старі командно-адміністративні механізми); мало ефективним застосуванням “інструментів” теорії менеджменту в управлінні військовою сферою. наукові дослідження, у яких розглядається соціальний аспект демократизації шляхом зіставлення напрямків реформ у підсистемах “суспільство - армія”, “армія - військовий колектив”, “військовий колектив - особистість” і які дозволяють побачити закономірності управління збройними силами. Вона враховує закономірності функціонування системи державного управління військовою сферою, особливості структури та функцій органів управління в системі, інструментарій реформування з метою підвищення ефективності діяльності органів управління, історичних передумов демократизації Збройних Сил України. Зокрема, при виборі організмічної концепції управління як оптимальної на сучасному етапі розвитку суспільства було використано аксіоматичний метод; при ідентифікації України з класом держав, у яких переважає “індивідуальне над колективним” - метод єдиної подоби; для опису процесу функціонування адаптивної структури - системний підхід; на етапі виділення основних критеріїв класифікації повноважень районного військового комісаріату - “відповідність мети існування збройних сил” і “наявність зворотного звязку” - метод абстрагування, який припускає абстрагування від несуттєвих властивостей; для формування моделі системи державного управління збройними силами відповідно до організмічної концепції - метод моделювання; при аналізі особливостей системи державного управління армією України та західних держав - метод порівняння; в процесі тестування ефективності повноважень районного військового комісаріату, що реалізуються в сучасних умовах, - емпіричний метод, а також методи реінжинірінгу бізнес-процесів.З цих позицій доцільно відзначити необхідність застосування в якості метасистеми знань системного підходу та “інструментів” менеджменту, тому що саме ці наукові теорії містять у собі універсальні методи, які є ефективними при аналізі будь-яких систем, у тому числі і соціальних. У світовій практиці ці моделі були визнані непридатними для більшості реальних систем у силу того, що вони базувалися на одноманітних, простих, повторюваних процесах, а динамічне зовнішнє середовище не дозволяло забезпечити подібні умови. Застосування одержаних знань до обєкта дослідження (збройних сил) дозволяє встановити, що демократизація управління сучасною армією означає: наявність багатьох джерел мети, тобто розмаїття актуальних задач, що забезпечується складністю та непередбачуваністю процесів у сучасній системі міжнародної безпеки; Таким чином, аналіз соціокультурних особливостей українського етносу дозволив виявити, що в Україні існують могутні демократичні традиції, які потенційно сприяють виникненню демократичної форми державного управління в сучасному суспільстві та які необхідно враховувати при трансформації структури управління Збройними Силами України. Чинником, який у значній мірі визначає розходження цих моделей, є істотна відмінність статусу Генерального штабу в структурі ЗСУ та Комітету начальників штабів (КНШ) в армії США (або його аналога у Великобританії, Франції і Німеччині).У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування і вирішення актуальної науково-прикладної задачі визначення напрямків трансформації системи державного управління у військовій сфері.