Особливості літературної трансформації канонічного різдвяного сюжету в декламації Памва Беринди. Новозавітні і апокрифічні елементи віршованого тексту. Поклоніння новонародженому Ісусу. Картина загальної радості від того, що узріли пастухи у Віфлеємі.
Аннотация к работе
трансформація різдвяного сюжету в декламації памва бериндиДавня українська драматургія розпочалася із простих форм - декламацій та діалогів, які писалися в тогочасних школах як навчальні вправи до курсу поетики з нагоди різдвяних та великодніх свят. Зокрема, декламація розглядалася як особливий вид літературно-драматичного твору, що за обсягом має відповідати одному акту драми, поділеному на сцени та яви, і не тривати більше півгодини. Сулима вважає, що “декламації та діалоги, як і вся шкільна драматургія, виникли у процесі вдосконалення тодішньої шкільної духовної освіти, слугували кращому засвоєнню учнями біблійного матеріалу, на який писали вірші. Більше уваги приділено поклонінню новонародженому Ісусу, до того ж у декламації змішано інформацію, яку подають Матвій та Лука, бо йдеться про те, що до вертепу прийшли поклонитися “кролеве перскіє с подарки” (як у Матвія) і водночас “пастухове” (як у Луки). Домислом, почерпнутим, імовірно, з поширюваних у Галичині апокрифів, можна визначити “речь” пастухів, яку передає “отрок”, однак він твердо спирається на сюжетну основу, викладену в Євангелії від Луки (2, 8:20): вночі пастухи вартували свою отару, та ось до них явився архангел Гавриїл, котрий сповістив про народження Христа - “збавителя, всего св^та з неволі клятвы откупителя” (слова Гавриїла передано близько до тексту Євангелія); майже дослівно сказано про “небесне військо”, яке тут назване “рицарством небесним”; коли ангели відійшли, пастухи подалися до Віфлеєма, де виявили Марію, Йосипа та сповите Дитятко у яслах, як і провістив архангел.