Зміни в українському законодавстві щодо збереження та охорони культурної спадщини України. Ефективність реалізації сучасних державних програм з охорони нерухомих пам’яток. Відповідність пам’яткоохоронного забезпечення в Україні нормам міжнародного права.
Аннотация к работе
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Трансформація памяткоохоронної справи у процесі становлення незалежної України (90-ті рр.Робота виконана на кафедрі історії України Черкаського державного технологічного університету Міністерства освіти і науки України Офіційні опоненти: доктор історичних наук Барановська Наталія Петрівна, Інститут історії України НАН України, старший науковий співробітник відділу новітньої історії та політики доктор історичних наук, професор Литвиненко Віталій Федосійович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, професор кафедри історії України Захист відбудеться “6” червня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.04 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м.В Україні пожвавився інтерес до національної історії, українських духовних цінностей і культурного надбання в цілому. Актуальність дослідження змін у сфері памяткоохоронної справи підсилюється тим, що на сучасному етапі Україна потребує створення оптимальної концепції памяткоохоронних заходів, розбудови розгалуженої, і, головне, дієвої мережі інституцій зі збереження, охорони, дослідження, використання і популяризації памяток культурної спадщини. Це засвідчить певний рубіж у її розвитку, сприятиме її подальшому вдосконаленню, і, зокрема, ефективному виробленню нової державної концепції збереження та охорони памяток культурної спадщини в Україні. Розставлення акцентів над найважливішими аспектами в сучасній памяткоохоронній роботі за активної участі уряду та інших органів влади сприяє усвідомленню громадянами її корисності і необхідності для становлення в Україні національного культурного простору, відтворення демократичного та антропоцентричного духовного клімату. Досягнення поставленої мети передбачає розвязання таких завдань: - виявити зміни в українському законодавстві й зясувати його вплив на процес формування нових підходів до збереження та охорони культурної спадщини України;У підрозділі 1.1 “Стан наукової розробки теми” зясовано, що праці, в яких відображено основні питання памяткоохоронної справи України на сучасному етапі, можна розділити на два етапи: 1) праці 1991-1999 рр.; 2) праці 2000-2007 рр. Такий поділ повязаний переважно зі змінами в українському законодавстві, зокрема, з ухваленням основного Закону України в галузі збереження та охорони памяток “Про охорону культурної спадщини” (у 2000 р.). Заремба став фактично одним із перших дослідників, які поставили проблеми збереження та охорони нерухомих памяток України на належний теоретико-методологічний рівень. До першої групи джерел відносяться Закон УРСР “Про охорону і використання памяток історії та культури”, “Основи законодавства про культуру”, Конституція України, Закон України “Про основи містобудування”, Закон України “Про архітектурну діяльність”, Закон України “Про охорону культурної спадщини” та низка інших законоположень. Розробку програми Кабінет Міністрів України поклав на відповідні міністерства і відомства, Комісію з питань відтворення визначних памяток історії та культури при Президентові України та Національну академію наук України. На думку дослідниці, науковою основою для опрацювання принципово нової програми збереження і відновлення історико-культурних цінностей має стати Звід памяток історії та культури України, базовою структурою підготовки якого визначено відділ історико-краєзнавчих досліджень Інституту історії України НАН України.