Роль і місце музеїв у контексті глобалізаційних процесів. Порівняльний аналіз зарубіжного і вітчизняного досвіду діяльності музейних установ в період ХХ – початку ХХІ століття. Форми і методи фінансового забезпечення процесів трансформації музеїв.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукЗначна роль у цьому процесі належить музеям як скарбницям духовної спадщини, центрам культурно-духовного відродження народу, що сприяють гуманізації суспільства, ствердженню української нації як самостійної одиниці світової спільноти. В умовах переходу від однієї соціально-політичної системи до іншої музейні установи зазнають значних змін, що зумовило необхідність теоретичного осмислення та всебічного аналізу трансформації музею як соціокультурного інституту в контексті глобалізаційних процесів і повязаних з ними агресивних інокультурних впливів. Аналіз наукових джерел дозволив виявити проблемну ситуацію, що полягає в необхідності піднести роль і значення музею в задоволенні культурно-інформаційних потреб населення, з одного боку, а з іншого, - проаналізувати історичні закономірності становлення й розвитку музеїв як соціокультурних інститутів та процеси їх сучасних трансформацій. Дисертація виконана в руслі пріоритетної культурологічної проблематики, і розвиває один із наукових напрямів, передбачених планами науково-дослідної роботи кафедр теорії та історії культури (“Культурні процеси в суверенній Україні”, “Інтеграція України до світового культурного простору”) і музеєзнавства („Збереження й охорона історико-культурної спадщини України”) Київського національного університету культури і мистецтв. Досягнення наукових цілей зумовило використання спеціальних історичних методів для опрацювання джерельної бази дослідження, накопичення первинних даних, вивчення досвіду діяльності музеїв зарубіжжя, трансформації форм і методів їх роботи та загальнонаукових методів - системного, функціонального та структурного - для визначення організаційних форм функціонування музейних установ, напрямів і змісту їх діяльності; методів аналізу та синтезу для вивчення філософської, історичної, соціологічної, культурологічної літератури з питань розвитку музею як соціокультурного інституту.У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації та її звязок з планами і науковими програмами, сформульовано мету і завдання роботи, зясовано хронологічні межі і визначено обєкт, предмет і методи дослідження.Процеси трансформації музею як соціокультурного інституту досі не піддавалися комплексному вивченню. Досліджуються напрями розвитку музеїв, дискутується питання про їх можливе відчуження від технотронної культури майбутнього, що ґрунтується на визнанні соціальної замкненості музею і його пріоритетної функції зберігання, ігноруючи при цьому функцію комунікації (А. Важливим для характеристики діяльності музею як соціокультурного інституту є опубліковані матеріали: основні законодавчі і нормативні акти, що визначають функціонування галузі (Закон України “Про музеї та музейну справу”, Закон “Про благодійництво і благодійні організації”, стаття 22 Конституції України, “Основи законодавства України про культуру”). Аналіз періодичних видань, зокрема журналів “Мир музея”, “Museum”, “Телекоммуникация и информатизация образования”, “Вопросы философии”, дозволив визначити актуальні проблеми організації і планування діяльності музеїв, вдосконалення системи підготовки і перепідготовки музейних кадрів відповідно до вимог суспільства з ринковою економікою - менеджерів, маркетологів, економістів тощо, створення інформаційно-пошукових баз даних та віртуального музею. У другому розділі - „Розвиток музею як соціокультурного інституту” - охарактеризовано історико-культурні передумови становлення і розвитку музею як соціокультурного інституту, проаналізовано теоретичні підходи до визначення соціальної сутності музею, уточнено понятійний апарат дослідження, розглянуто загальні закономірності функціонування музеїв у контексті сучасних соціокультурних процесів.