Етноконфесійна характеристика населення Уманщини в умовах інкорпорації Правобережної України російським царизмом. Аналіз основних особливостей становища православного, греко-католицького і католицького духовенства впродовж кінця XVIII – початку ХХ ст.
Аннотация к работе
“ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ”Захист відбудеться «12» грудня 2008р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.053.01 у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» Міністерства освіти і науки України за адресою: 08401, Київська обл., м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» за адресою: (08401, м. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню трансформаційних процесів у конфесійних осередках на Уманщині в умовах перебування Правобережної України в складі Російської імперії. Розкрито і проаналізовано характер релігійного життя регіону в умовах інкорпорації Правобережної України російським царизмом. Охарактеризовано особливості релігійної організації євреїв на Уманщині Доведено, що правові норми, якими регулювалися релігійні відносини на Правобережжі, були спрямовані на посилення впливу і домінування російської православної церкви.Разом з тим для історичної науки актуальним залишається наукове осмислення та висвітлення релігійної спадщини минулого, адже вона ще й досі відчутно впливає на політичні та релігійні процеси, що відбуваються в Україні. Для зміцнення своїх позицій царизм проводив в губерніях, повітах, містах і селах політику, яка зумовила трансформацію релігійних осередків. Релігія є явищем суспільним, отже, релігійні організації відчували на собі вплив процесів, що відбувалися в суспільно-політичному житті України, і відповідним чином реагували на них. Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідної теми «Суспільні та етнонаціональні трансформації на території Східного Поділля у XVII-ХХ ст.», над якою працюють викладачі й співробітники кафедри історії України та науково-дослідної лабораторії «Історичне краєзнавство Уманщини» Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Апробація результатів дисертації здійснювалася у формі доповідей на науково-практичних конференціях: ІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції «Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті» (Ніжин, 2004); XIV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Нові дослідження памяток козацької доби в Україні» (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції «Архівні джерела у формуванні історичної памяті» (Херсон, 2006); ХІ Запорізьких єврейських читаннях (Запоріжжя, 2007); Міжнародній науково-теоретичній конференції «Знаки питання в історії України: регіональний вимір української історії» (Ніжин, 2007); Перших краєзнавчих читаннях памяті Хрисанфа Ящуржинського «Міжконфесійна палітра Уманщини XVIII - ХХ століть» (Умань, 2007); Міжнародній науковій конференції «Польща - Україна: про минуле - заради майбутнього» (Умань, 2008); Міжнародній науковій конференції «Хасидизм: історія та сучасність» (Люблін, 2008) та інших.Їх авторами були вищі ієрархи православної церкви, а видані праці ґрунтувалися на фактичних матеріалах і субєктивних оцінках. У другій половині XIX ст. першим, хто звернув увагу на історичну долю римо-католицької церкви та її діячів на Правобережній Україні були відомі історики М. В наступні роки під гаслом атеїстичної пропаганди дослідники були позбавлені можливостей вивчати першоджерела і обєктивно висвітлювати історію різних релігійних осередків України. Дослідження проводилися повільно і розглядалися з позиції класової боротьби, у руслі критики церкви, яку радянські історики називали антинародною, автори не розглядали особливостей церковного життя в регіонах України, російське та українське православя ототожнювали. Баженов у кандидатській дисертації «Повстання 1830 - 1831 рр. на Правобережній Україні» розкриває релігійні причини та хід боротьби поляків Правобережжя з російським самодержавством і відзначає, що римо-католицька церква взяла активну участь у створенні нелегальних польських товариств, а ксьондзи були духовними наставниками цих осередків та загонів повстанців.