Сутність, основні тенденції становлення і функціональне буття кальвінізму в українському соціумі в умовах міжкультурних взаємодій. Особливості трансформації міжконфесійних відносин і екуменічного потенціалу представників євангельсько-реформованої церкви.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукНауковий керівник: САУХ Петро Юрійович, доктор філософських наук, професор, Житомирський державний університет імені Івана Франка, ректор. Захист відбудеться "29" листопада 2007 року о 10 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01003, Україна, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01003, Україна, м.Зокрема, однією з них є прагнення до спрощення і периферійності культової теорії й практики як зовнішніх форм вираження релігії та устремління до більш свідомого освоєння сутності християнського віровчення, що визначає явище протестантизації християнства. Вітчизняний протестантизм позначився на процесах історичного полікультурного і поліконфесійного розвитку України і не просто залишив помітний слід у національному релігійно-культурному бутті, а й активно впливає на його форму і зміст. З проголошенням незалежності в Україні відновлюється інтерес до власної релігійної культури, відкриваються нові перспективи в багатоманітних міжконфесійних відносинах. Прагнення кальвіністів до обєднання і підтримки православного українства у боротьбі за національне самозбереження і захист релігійних інтересів, що тривала з середини ХІІІ ст. до першої половини XVII ст. і визначала специфіку його духовного життя, знайшло відгук в українському суспільстві та мало продовження в діяльності Української євангельсько-реформованої церкви. Оскільки ця взаємодія сприяє як реконструкції релігійної культури, урізноманітненню суспільної функціональності релігійних спільнот, так і виявляється в неоднозначності релігійно-церковного життя, загостренні міжцерковних і внутрішньоцерковних суперечок майже у всіх конфесіях, то дослідження феномена українського кальвінізму може посприяти унормованості міжконфесійної толерантності, стабільності, запобіганню релігійній нетерпимості і протистоянню.У ВСТУПІ обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано її мету й основні завдання, визначено обєкт і предмет, окреслено методологічну основу дисертаційного дослідження, розкрито наукову новизну здобутих результатів, теоретичне та практичне значення роботи, зясовано форми апробації дослідження і його структуру. У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ "Реформатство в Україні як обєкт релігієзнавчого дослідження" здійснено джерелознавчий та історіографічний аналіз стану розробленості теми, встановлено методологічні принципи дослідження. У ньому вказується на значний вплив соціально-історичних реалій, а саме передреформаційних і реформаційних процесів західно-і східноєвропейського та українського формату на розвиток культурного й духовного буття українського населення, що визначило специфіку становлення та поширення кальвінізму в Україні. Епізодичний аналіз особливостей побутування кальвінізму на українських землях реформаційного періоду в зарубіжній історіографії здійснювали дослідники з початку ХІХ ст. у контексті загальносвітових протестантських процесів, а еволюція цієї ранньопротестантської конфесії розглядається через призму Реформації і як частина польських, угорських або російських релігійно-історичних явищ. Стратій засвідчують присутність Ренесансу як явища духовної культури в українському суспільстві XVI - першої третини XVII ст., що спричинило переворот у світогляді населення України і визначило її доручення до загальноєвропейського культурного процесу.У ВИСНОВКАХ, підсумовуючи і узагальнюючи результати здійсненого дослідження засобом виокремлення чотирьох етапів трансформації віросповідних засад кальвінізму, дисертантка доводить, що така періодизація викликана специфікою його реагування на нові умови існування. Синусоїдна еволюція кальвінізму на другому і третьому етапах демонструє найглибше проникнення і найгнучкішу адаптаційну здатність кальвінізму серед протестантських конфесій в межах українського формату завдяки амбівалентному співіснуванню в його релігійній системі загальнохристиянських денаціональних принципів і векторизації на місцево-національний предикат. Природа феномена українського кальвінізму детермінована ренесансно-реформаційним періодом і подієвістю ХХ ст., географічним розташуванням України на перехресті різних культур і релігій, реаліями соціально-економічного, політичного і духовного поступу Польщі, Угорщини, Росії, України, особливостями державно-правових обмежень або заохочень (Закарпаття) кальвіністів, ідеологічно-організаційних процесів у католицькій, греко-католицькій і православній церквах, вітчизняною суспільно-економічною нестабільністю і реорганізацією українського суспільства.