Дискурс соціальної феноменології національної ідентичності. Соціально-економічний і політико-правовий дискурс процесів у пострадянській Центральній Азії в контексті архітектоніки міжнародного співтовариства, основні риси етнополітичних трансформацій.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИРобота виконана у відділі глобальних сиситем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Науковий консультант: доктор економічних, академік НАН України Пахомов Юрій Миколайович, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, завідувач відділу глобальних сиситем сучасної цивілізації. Офіційні опоненти: доктор політичних наук Бодрук Олег Сергійович, завідувач відділом військової політики та безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України доктор історичних наук, професор Майборода Олександр Микитович, заступника директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.Цей процес відкриває можливості для залучення унікальних конкретних форм регіонально-цивілізаційного і етнокультурного розмаїття світу для посилення мотивації економічної, культурної і будь-якої іншої глобалізації. З цих же причин залишається маловивченою проблема національної ідентичності, що, в останні роки, викликає посилений інтерес дослідників і розглядається в широкому діапазоні гуманітарних наук. Зазначимо, що ідентичність розглядається як філософська категорія, як категорія соціального, психологічного та міждисциплінарного знання. Зокрема, у 1977 році у Франції виходить колективна монографія під загальною назвою "Ідентичність", що репрезентує багато галузей знання - від етнології і лінгвістики, до літературної критики та історії мистецтва. Починаючи з 80-х років, кількість робіт, що містять у своїй назві термін "ідентичність", невпинно зростає, про що може свідчити докладний нарис основних аспектів даного поняття, опублікований у пятому виданні енциклопедії Колумбійського університету.У першу чергу, через загальний для всіх цих пострадянських країн політичний та економічний дискурс, що позиціонує їхній стан як перехідний (транзитивний) від планової до ринкової економіки і громадянського суспільства, що має своїми орієнтирами (принаймні, на рівні політичної риторики) ліберально-демократичні цінності євроатлантичної цивілізації.Остання обставина створює можливість аналізу виробничо-економічного ресурсу цієї групи країн у контексті практичної реалізації його потенціалу, а також реалізації спільних і взаємовигідних корпоративних проектів. Традиційно спільністю, соціокультурним простором, в якому реалізовувалися його звязки із суспільством, були нація, країна, держава, оскільки ідентичність людини з визначеною спільністю реалізується, насамперед, через інтериоризацію їм уявлень, норм і поведінкових стереотипів, що творять його культурне середовище. Девальвується, зокрема , і силовий вплив "світових полюсів"-найбільш провідних держав світу, здатних впливати на політику інших країн, що перебувають в безпосередній зоні, чи навіть на периферії, їх "силових полів" і стратегічних інтересів. Меншою є присутність у цій системі інших держав чи міждержавних обєднань (наприклад, ООН, Європейський Союз чи група держав Південно-Східної Азії - АСЕАН), що також можуть претендовати на статус "центрів силових полів", оскільки вони здатні впливати на економічний і політичний розвиток інших країн. орієнтація зовнішньої політики Заходу на жорстке витіснення Росії з регіонів, відкрите прагнення зменшити залежність держав ЦАР від Росії і мінімізація її присутності в регіоні, без врахування того факту, що навіть "погана" і "не доведена до західних стандартів" російська демократія, видається для населення цих країн недосяжною;Якщо виходити з популярної теорії про протистояння цивілізацій як головного протиріччя ХХІ століття (Хантингтон), то треба визнати, що на сучасному історичному етапі країнам Центральної Азії належить відіграти особливу роль, оскільки нинішній виток історії інкорпорував цей регіон в епіцентр цивілізаційного протистояння. Якщо брати до уваги стратегічний аспект розвитку регіону в конструктивному напрямку, то коректніше було б окреслити його в як "контактну зону", що містить актуальні і латентні можливості культурної і цивілізаційної взаємодії різних культурних конструктів і систем ціннісних орієнтацій. Враховуючи концентрацію різновекторних політичних і економічних сил та інтересів учасників "центральноазіатської інтриги", можна стверджувати, що існуюча сьогодні нетривка динамічна рівновага вірогідно порушиться, і що версія Збігнєва Бжезинського, який назвав регіон "центральноазіатськими Балканами", може стати трагічною реальністю. Або регіон увійде в простір нових глобальних ринків, з наступною реструктуризацією младодержавних соціально-економічних систем і з перетіканням реальної політичної влади в руки великих транснаціональних фінансово-промислових груп, або піде шляхом пошуку власних соціально-політичних і культурно-історичних ресурсів створення (реконструкції) стійкої геостратегічної транснаціональної цілісності.