Культурологічний аналіз українського мистецького стилю у вимірі європейського соціокультурного середовища. Дослідження українського бароко у видах і жанрах мистецтва (архітектура, іконопис, портретний живопис) та через соціокультурні репрезентації.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваНауковий керівник - доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Академії мистецтв України Шейко Василь Миколайович, Харківська державна академія культури, ректор, завідувач кафедри історії і теорії культури Ярослава Мудрого, професор кафедри культурології кандидат мистецтвознавства, доцент Рибалко Світлана Борисівна Харківська державна академія дизайну і мистецтв, завідувач кафедри історії та теорії мистецтва Захист відбудеться "9" листопада 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.807.01 у Харківській державній академії культури за адресою: 61003, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківської державної академії культури (61003, м. Визначено процес культурно-історичного розвитку українського стилю як художнього феномену, який ґрунтується на філософсько-естетичній виразності стилю (від першої половини XVII до другої половини XVIII ст.).Сучасний стан культурологічної науки обумовлений загостреним інтересом до маловивчених розділів історії мистецтва, розуміння яких допоможе прояснити етапи культурно-історичного розвитку нації. Дослідження і реконструкція духовно-естетичних цінностей українського народу певного періоду є одним із чинників відродження та самозбереження нації, функціонування усталених форм культурного буття, що забезпечують безперервність існування мистецької традицій. мистецький бароко соціокультурний Теоретичний аналіз даного аспекту набуває актуальності при розгляді особливостей храмового та цивільного будівництва, специфіки філософської двозначності мислення, спадкуванні народної традиції бароковим мистецтвом, своєрідності синтетичного поєднання національних мистецьких ознак (які репрезентовані через козацькі художні смаки) із західноєвропейським бароко. Мета дослідження - здійснити історико-мистецтвознавчий та філософсько-культурологічний аналіз трансформаційних процесів бароко в художній культурі України XVII - XVIII ст. через репрезентативний аспект мистецтва. Застосовано ряд методів: структурно-функціональний - для визначення структурних елементів та їх функціонального навантаження в системі соціокультурних цінностей; порівняльно-історичний - для визначення ступеню впливу державотворчих процесів на формування культурно-історичних закономірностей розвитку бароко; конкретно-індуктивний - для визначення філософської спрямованості мистецтва (її причин, форм тлумачення); дедуктивно-систематичний - визначивши культуру цілісним організмом, що складений із взаємозумовлених елементів, досліджуємо її як систему історико-соціальних цінностей, колективну память етносів і нації.Перший розділ "Сучасний стан дослідження українського бароко XVII - XVIII ст." - містить аналіз історико-мистецтвознавчих і філософсько-культурологічних джерел, який дозволив окреслити ступінь наукової розробки проблеми та зазначити основні методи дослідження. У першому підрозділі "Українське бароко: мистецтвознавчій аспект" - визначено рівень вивченості мистецтва XVII - XVIII ст. Шишкіна дозволив розглянути питання ідейно-художнього розвитку бароко; естетики та національних особливостей, культурних відносин і освітньо-виховної діяльності братств; дослідити звязки мистецтва з певними етапами національно-релігійної визвольної боротьби. Свєнціцької (які проведені на основі архівних документів) дозволяє відтворити картину взаємовідносин бароко з народними традиціями і стилістику (сюжетне та жанрове розмаїття) творів народних майстрів та визначити час створення й технічні особливості памятників мистецтва XVII - XVIII ст. Для дослідження бароко України обрані архітектура, іконопис і портретний живопис оскільки: по-перше, бароко проявилося саме в архітектурі, що дозволяє визначити інтенсивність впливу соціоісторичних умов, встановити причини трансформації західних ознак; по-друге, аналіз іконопису, урахування церковних канонів, дозволяє визначити вплив народних традицій та козацького середовища; по-третє, аналіз портретного живопису України та європейських країн дає змогу розкрити тотожні і відмінні ознаки бароко.Показано, що: а) українське та західноєвропейське бароко мали єдину схему формобудови, що дозволило визначити стиль як цілісну (однокорінну) художню форму; б) розглядаючи українське і західноєвропейське бароко як дві гілки єдиного мистецького стилю, бачимо досить різні прояви в декорі, світло-кольоровій гамі, композиційній побудові, естетичному навантаженні, що сформувало аккультуративний характер українського варіанту. Доведено, що різноманіття форм та образів українського бароко складалося через наступні умови: а) в Україні працювала велика плеяда іноземних майстрів з Польщі, Італії, Росії, Німеччини, Литви.