Розгляд стильових регулятивів у художній культурі як засобів образних трансформацій мистецтва. Порівняння специфіки художнього образу в просторових мистецтвах та техносфері. Характеристика соціокультурних детермінант комп’ютерного синтезу мистецтв.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИНауковий керівник: доктор філософських наук, професор Табачковський Віталій Георгійович, головний науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України. Захист відбудеться “26“ травня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.01. в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 01001, Київ - 1, вул. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 01001, Київ - І, вул. Доводиться, що онтологічні трансформації художньої культури ХХ століття відтворюються стильовою парадигмою творчості, яка може бути описана в рамках таких напрямків творчості, як “модерн”, “авангард”, “сюрреалізм”, “соцреалізм”, “постмодерн”. На основе контекстного анализа произведений художников стиля “модерн” (Штука, Клингера, Беклина, Ганса фон Маре, Гюстава Моро, Пюви де Шаванна, Боннара, Дени, Ходлера, Серова, Врубеля, Климта и др). описывается маньеристский тип творчества начала века, который близок радикальному маньеризму - эклектизму постмодерного типа творчества конца столетия.Дисертант прагнув співвіднести два напрямки трансформацій образності в мистецтві, які типологічно домінують у культурі ХХ століття: трансформація формотворчих парадигм, видів мистецтв і трансформація образності з допомогою нових технологій (віртуальна реальність, реальність масмедіа і ін.). Автор пропонує такій погляд, аналізуючи естетичні засади мистецьких переутворень в культурі ХХ століття. У цій шерезі дей і концепцій, культурно-естетичних розвідок нас будуть цікавити естетичні та мистецтвознавчи дослідження, орієнтовані на цілісність культури і мистецтва як буттєвих (співбуттєвих, за М. Проте роботи, які б давали цілісну інтерпретацію феномена художньої культури ХХ століття під кутом образних змін у мистецтві, є поки що поодинокими. Завдання дослідження: - реконструювати стильові регулятиви у художній культурі як засоби образних трансформацій мистецтва;Стилі змінювалися, але упродовж віків існували певні духовні інваріанти стилетворення як певна форма душі, як прихована передумова будь-якого мистецтва. Автор вважає, що художніми стилями ХХ століття можна розуміти такі напрямки творчості, які задовільняють онтологічному критерію єдності людини і світу у культурі. Такими різновидами сучасної художньої культури є “модерн”, “авангард”, “сюрреалізм”, “соцреалізм” і “постмодерн”, які демонструють різні типи співбуття людини і світу. І хоча “радянський стиль” потребував “правдивого, історично конкретного зображення дійсності в її революційному розвитку”, онтологія цього стилю драматична, поєднує форми культурного буття й небуття, тут маємо справжній “конфлікт онтологій” - способів здійснення митця в світі мистецтва, які виправдовувалися власним вчинком. Розсікаючи обличчя світу (П.Елюар), художник ніби намагається безпосередньо увійти у світ Іншого - іншої свідомості, долі, буття.