Трансформації культової практики Греко-Уніатської Церкви на теренах Правобережної України напередодні її інкорпорації до складу Російського Православ’я - Статья
Унифікація як складова підготовки офіційного "возз’єднання" греко-уніатів Правобережної України з Російською Православною Церквою. Введення "православного стандарту" в галузі зведення культових споруд Греко-Уніатської Церкви напередодні її об’єднання.
Аннотация к работе
Трансформації культової практики Греко-Уніатської Церкви на теренах Правобережної України напередодні її інкорпорації до складу Російського ПравославяОдним із виявів цього стало зініційоване світською і церковною адміністраціями Росії поступове «відновлення по Греко-Уніатських Церквах обрядів Богослужіння і постанов ГРЕКОСХІДНОЇ Церкви у всій їх чистоті» [9, с. 7 лютого 1834 р. відбувся собор уніатського духовенства Білоруської і Литовської єпархій, постановою якого вводилися в користування служебники московського видання 1831 р., запроваджувалася перебудова уніатських церков «за греко-східними взірцями», зокрема облаштування їх іконостасами, «без яких неможливо здійснювати східне богослужіння», а також висувалася вимога до всіх архієреїв, «щоб вони всіма силами піклуватися про відновлення східних обрядів та викорінення «зловживань» у богослужінні» [9, с. У ній він повідомляв, що «за перебування мого 1 серпня, Волинської губернії Ковельського повіту в містечку Ратне, після обідні... знайшов я поза церквою 30 селян, котрі стояли на колінах і просили мене залишити богослужіння в їхній церкві в колишньому вигляді. Гомолицький «відмовився від облаштування у своїй церкві іконостасу під приводом бідності фундуша», хоча насправді його парафія через велику кількість вірян та високий рівень матеріального забезпечення вимагала присутності ще одного клірика [3, с. Семашко видав розпорядження про продаж органів, оскільки їх залишення «могло бути приводом до спокуси і, займаючи даремно місце в церкві, лише б обмежувало саме місце і перешкоджало навіть належному порядку в церкві і в богослужінні» [3, с.