Особливості механізму трансферного ціноутворення, його економічний зміст, внутрішня структура та функції, класифікація відповідних цін. Головні принципи та специфіка функціонування систем регулювання трансферного ціноутворення в розвинутих країнах.
Аннотация к работе
Трансферне ціноутворення у фінансовій системі транснаціональних корпораційТрансферне ціноутворення як найбільш суперечливий та ефективний трансферний механізм у фінансовій системі ТНК є одним з найбільш дієвих інструментів управління поточною ліквідністю, а тому відкриває корпораціям можливості маніпулювати обіговими коштами. Актуальність обраної теми визначається також гострою потребою в аналізі особливостей трансферного ціноутворення в умовах економічного розвитку України. Трансферне ціноутворення стало предметом наукових досліджень досить давно. Проведені в дисертаційній роботі наукові дослідження дали змогу автору отримати такі суттєві результати, які визначають його особистий внесок у розвязання поставленого завдання й характеризують наукову новизну роботи: уперше: визначено внутрішню структуру процесу трансферного ціноутворення, яку формують його субєкт (материнська компанія ТНК, філія, банківська або фінансова установа чи інші взаємозвязані компанії), обєкт (товари, послуги й фактори виробництва) та предмет (ціна обєкта ціноутворення - ціна товару, послуги, позиковий відсоток, заробітна плата, роялті, паушальні платежі тощо); У роботі визначено, що основними етапами запровадження такої системи повинні бути: прийняття базового нормативно-правового документа, визначення методів трансферного ціноутворення на матеріальні активи та впровадження механізму угод про попереднє встановлення цін (1-й етап - 1-1,5 року); застосування на практиці запропонованих на першому етапі методів трансферного ціноутворення на матеріальні активи, розроблення супутніх нормативно-правових актів для впровадження на третьому етапі механізму регулювання трансферного ціноутворення на нематеріальні активи та послуги, запровадження системи штрафів за зловживання трансферними цінами (2-й етап - 2-2,5 року); впровадження методів трансферного ціноутворення на нематеріальні активи та послуги, коригування встановлених раніше норм та формування баз даних - інформаційної і судових прецедентів щодо розгляду справ про маніпулювання трансферними цінами (3-й етап - 1 рік).У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь її розробки, звязок роботи з науковими програмами і темами, зазначено мету і завдання дослідження, сформульовано обєкт, предмет, визначено методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення. У першому розділі «Концептуальні засади трансферного ціноутворення» визначено економічний зміст трансферного ціноутворення, його місце у структурі фінансової системи ТНК, досліджено основні підходи до трансферного ціноутворення у світовій економічній літературі. Трансферна ціна являє собою ціну, яка встановлюється на будь-який обєкт торгівлі (товари, послуги або фактори виробництва) між взаємозвязаними компаніями чи структурними підрозділами однієї компанії у разі, якщо обєкт торгівлі перетинає митний кордон. Через часті маніпулювання трансферними цінами у вітчизняній та російській економічній літературі склався негативний стереотип - трансферна ціна є обовязково неринковою. Автор вважає, що класифікувати трансферні ціни можна за шістьма критеріями: видом обєкта ціноутворення - трансферні ціни на товари, послуги та фактори виробництва; формою обєкта ціноутворення - трансферні ціни на матеріальні та нематеріальні активи; методом встановлення - ринкові, розрахункові та договірні трансферні ціни; характером відношення до міжнародної торгівлі - трансферні ціни торгового і неторгового характеру; метою використання - внутрішні та зовнішні трансферні ціни; видом центру відповідальності - внутрішньофірмові трансферні ціни, трансферні ціни між виробничими підрозділами і трансферні ціни в межах концерну.За умови наявності податків і митних зборів функція чистого загального прибутку ТНК залежить від трансферної ціни (модель Хорста), що зумовлює зміну напрямів політики трансферного ціноутворення (припускаємо, що структурний підрозділ ТНК у 1-й країні експортує продукцію до структурного підрозділу в 2-й країні): E = E1 E2 = (1 - t1) (R1 PM - C1) (1 - t2) [R2 - PM (1 ф2) - C2], (1) де Е - чистий загальний прибуток ТНК; Ei - чистий прибуток структурного підрозділу в і-й країні; ti - ставка податку в і-й країні; Ri - доходи від продажу в і-й країні; ф2 - адвалорне імпортне мито в 2-й країні; M - обсяг експорту (імпорту) 1-ї (2-ї) країни; р - гранична ціна експортованої (імпортованої) продукції; Ci - собівартість виробництва продукції в і-й країні; і = 1, 2. Якщо відносна різниця ставок податків у двох країнах Т більша від ставки мита, то компанія заінтересована встановлювати якомога вищі трансферні ціни на продукцію, що експортується з 1-ї до 2-ї країни: якщо Т = > ф2, то р > max.