Стратегія прискореного розвитку важкої промисловості, основними етапами якої стали п"ятирічки. Основні джерела індустріалізації: націоналізація промисловості, збільшення податків, використання трудового ентузіазму трудівників і примусової праці в"язнів.
Аннотация к работе
Трагедія соціалістичної модернізаціїЦе насамперед передбачало перетворення СРСР - якнайшвидше і за будь-яку ціну - у передову індустріальну державу. Було обрано стратегію прискореного розвитку важкої промисловості, основними етапами якого стали пятирічки. Насправді навіть мінімальний пятирічний план розвитку господарства був недовиконаний, а з окремих видів продукції, особливо легкої, харчової і хімічної промисловості, затвердженого обсягу виробництва в довоєнний час взагалі не було досягнуто. пятирічка індустріалізація націоналізація Основними джерелами індустріалізації були: націоналізація промисловості, збільшення прямих і непрямих податків, використання трудового ентузіазму трудівників і примусової праці політичних вязнів, колективізація сільського господарства, конфіскація церковного і монастирського майна, прибутки від зовнішньої торгівлі та ін. З 61,6 млрд. крб., призначених згідно з планом першої пятирічки па народне господарство, Україні припадало 11,3 млрд. крб., тобто 18,3 %, що менше від будь-якого показника її питомої ваги, тоді як Росії призначалося 68 %, що набагато більше, ніж належало б.Було визнано, що Україна мала все необхідне, щоб попереду інших республік здійснити колективізацію. "Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву" віднесла Україну до групи районів, де колективізацію мали завершити восени 1931 р. або навесні 1932 р. Косіор підписав лист-директиву місцевим партійним організаціям України, у якій ставилося завдання: "Степ треба цілком колективізувати за час весняної посівної кампанії, а всю Україну - до осені 1930 р.". Особливо активним був наступ проти заможних селян - т. зв. куркулів, до яких відносили не лише тих, хто використовував найману працю, а й селян-одноосібників, які застосовували у своєму господарстві мотор або просто мали хату, покриту бляхою. Якщо в 1929 р. офіційно визначена кількість куркульських господарств в Україні становила 71,5 тис, то в дійсності до 1932 р. тут було ліквідовано 200 тис. господарств, разом з членами сімей це становило майже 1,5 млн осіб.Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932-1933 pp. Українських селян знищили не тому, що вони були селянами, атому, що вони були українцями", - писав американський професор Р. Конквест. Аналіз тодішніх подій переконливо свідчить, що в українському селі мали місце всі елементи політики геноциду. Лише через сімдесят років після української національної трагедії свій громадянський обовязок перед памяттю мільйонів людей виконала й Верховна Рада України: 14 травня 2003 р. вона своєю постановою визнала голодомор 1932-1933 pp. геноцидом українського народу, а 28 листопада 2006 р. прийняла Закон "Про визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні актом геноциду проти українського народу". За вказівкою Молотова, московського емісара, який керував хлібозаготівлею в Україні, коли хліба не було, забирали сухарі, картоплю, сало, соління, тобто всі запаси їжі.Цілеспрямована боротьба проти української національної інтелігенції, насамперед тієї частини, яка брала активну участь у національно-визвольних змаганнях 1917-1921 pp. та українізації, видатних діячів науки й культури, розпочалася вже наприкінці 1920-х років. її першими наслідками стали викриття згадуваного вже "національного ухилу" в КП(б)У, розгром міфічних "Українського національного центру", "Польської організації військової", "Блоку українських націоналістичних партій", "Всеукраїнського боротьбистського центру", "Троцькістсько-націоналістичного блоку" та ін. 19 квітня 1930 р. особливий склад Верховного суду УСРР виніс вирок у справі "Спілки визволення України" (СВУ), трактованої як контрреволюційна організація. Згідно з документами звинувачення, СВУ-СУМ мали організації у всіх головних містах України і ставили за мсту за допомогою чужоземних держав, емігрантських сил, підбурювання селянства проти колективізації, вбивства Сталіна та його соратників відокремити Україну від СРСР і утворити Українську самостійну державу. Постишеву було доручено завершити колективізацію без огляду на ціну, провести чистку в компартії та припинити українізацію. У міру того, як набирало обертів правління терору нового сталінського опричника в Україні, страчували чи висилали в табори тисячі представників нової української інтелігенції, що зявилася в 1920-ті роки.