Перебіг подій однієї з жахливих трагедій початку Другої світової війни як наслідок радянської стратегії репресій проти місцевого населення Західної Волині. Відомості про розстріл у Луцькій в’язниці. Пам"ять і пересторога щодо повторення фактів геноциду.
Аннотация к работе
Трагедія Луцької в’язниці 23 червня 1941 року Масові страти арештованих в українських тюрмах у перші роки радянсько-німецьких війни є однією з найтрагічніших сторінок історії ХХ ст. Памятка ця повязана з сумними і трагічними подіями в житті міста та всієї Волині, які увійшли в історію як розстріл вязнів органами НКВС 23-24 червня 1941 року. І лише після здобуття незалежності Україною уцілілі колишні вязні почали висвітлювати на сторінках преси жахливі події 23 червня 1941 року у Луцьку. Микола Куделя у своїй книзі посилається на розповідь І. Мануйлика, який в 1944 році був вязнем Луцької тюрми, бачив ці могили і був свідком того, як за наказом енкаведистів на чотирьох могилах хрести були зрізані, а могили зрівняні з землею і заасфальтовані. Його працівники зібрали всі спогади, що стосуються розстрілу у Луцькій вязниці, надіслали запити у різні архівні установи. Розстріли здійснені на підставі директиви народного комісара Державної безпеки СРСР Меркулова від 23 червня 1941 року, згідно з якою на осіб, що утримувалися в тюрмах західних областей України, складались списки, за якими вони підлягали розстрілу за місцем їх утримання у звязку з початком війни з Німеччиною. За показаннями свідків, крім вязнів, розстріляних 23-24 червня 1941 року та захоронених на подвірї вязниці, у січні 1944 року під час окупації м. Луцька німецько-фашистськими військами на тій же території були розстріляні та захороненні заарештовані німецькою владою громадяни. Співставлення результатів розкопок та спогадів колишнього вязня Г.В. Покотила дало змогу зробити певну історичну реконструкцію подій.