Естетичні категорії: трагічне та комічне. Зародження драматичного мистецтва, його форми. Поняття та основна структура моральної свідомості та самосвідомості. Загальна характеристика і класифікація головних етичних категорій. Інтерпретація добра і зла.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Дніпропетровський національний університет ім. З ДИСЦИПЛІНИ: «Етика та естетика» на тему: «Трагічне та комічне як естетичні категорії». Виконав: Студент групи СП-14-1зЗвернувшись до людини, до її моральних та соціальних проблем, мистецтво стимулювало виникнення особливого його виду - драми у двох різновидах: трагедії і комедії, з якими повязане становлення ще двох естетичних категорій - трагічного і комічного. Дія героя, особистості, в якій обовязково є конфлікт, тобто протирічна ситуація; дія завжди приходить до завершення, оскільки має якусь ціль, нехай навіть фіктивну чи уявну. Визначаючи різницю між цими видами драматичного мистецтва, Гегель наголошував на таких найбільш значущих її особливостях: в основі трагедії лежить конфлікт, що стосується субстанціональних сил людини і суспільства; узагальнено його можна визначити як конфлікт між свободою дії людини і обєктивною необхідністю, яка протистоїть цій свободі. Гегель, у звязку з цим, розяснює різницю між нещастям і трагедією: прикрі неприємності можуть трапитися з людиною без усякого сприяння з її боку, без будь-якої провини, просто внаслідок збігу зовнішніх випадковостей, якихось обставин (хвороба, втрата багатства, смерть тощо). У долі короля Ліра особливо відчутне усвідомлення того, що свобода дії людини має свої межі, вони зумовлені діяльністю інших людей, а отже, тим рухом подій, який складається обєктивно з безлічі індивідуальних особистих дій І вчинків.Категорії тлумачились ним, як форми і структури упорядкування буття і найзагальніші ідеї і структури мислення. Він розрізняє етичні категорії двох видів: - діаноетичні - чесноти, які людина творить усвідомлено, базуючись на розумі; душевного складу - такі чесноти, коли людина керується не лише розумом, а певними чуттєвими спонуками. Це лествиця (драбина) духовного і морального піднесення людини, це шлях який піднімає людину до неба. У філософії Нового часу, а отже і в етиці, велика роль належить розуму, керуючись яким людина діє як свідомий субєкт.Теоретичний розгляд моральної свідомості передбачає її розкриття як сукупність певних норм, заборон та вимог, що регулюють людську діяльність і поведінку. Моральна свідомість має певну структуру (стійкий, усталений звязок елементів, що забезпечує цілісність і якісну визначеність): - норми; Норма - (лат. керівне начало, правило, взірець) - є елементарною формою моральної вимоги, певним взірцем поведінки, що відбиває усталені потреби людського співжиття і відносин та має обовязковий характер. Норми моральної свідомості стосуються конкретних виявів чи сторін людської поведінки і тому: - можуть виступати як позитивні вимоги, що зобовязують до певних якостей ("поважай батьків", "будь чесним", "будь милосердним"); Тобто, якщо перед індивідом у конкретній ситуації ставиться певна вимога, то ця вимога є моральною, якщо вона може бути зверненою й до будь-якої іншої людини, що потрапила в аналогічну ситуацію.Чим більше та чи інша моральна культура здатна сприйняти загальнолюдське начало моральності і органічно втілити його в своїх неповторних формах, тим вищим є її моральний рівень.Добро - це інтегрований зміст усієї сукупності моральних вимог, цілісний образ того, що моральність взагалі вимагає від людини. В історії етики існують різноманітні підходи, щодо розуміння добра: гедоністична теорія добра - відповідно до яких вищим і єдиним добром вважається задоволення (Арістіп - учень Сократа); Щастя не може досягнути, не подолати чуттєвого прагнення до насолод (Епікур). еволюціоністська теорія (етика) - (Спенсер), яка ототожнювала моральне добро з більш високим ступенем розвитку, який постававі в біологічному аспекті. метафізичні теорії - припущення про позаемпіричну, надчуттєву природу і зміст вищих моральних цінностей. Вагомим питанням в історії світової етики є проблема субстанційності зла тобто чи зло позначає якусь особливу самодостатню реальність, тобто субстанцію, що корелятивно співвідноситься з добром, і має власні витоки в бутті чи зло є лише заперечення і руйнуванням добра. Ніцше (XIX ст.) - намагався піднестися над добром і злом і вважав, що зло - краща сила в людині й закликав охороняти зло.Для того, щоб простежити моральну свідомість в дії, які саме способи осмислення реальності, тобто форми ідеальної дії їй притаманні необхідно звернутися до категоріального устрою моральної свідомості. В деяких категоріях більше акумулюється обєктивний зміст, в інших виступає - на передній план настроєність самого субєкта. Тобто існують категорії, які передбачають існування певної реальності, і прагнення до правильного її розуміння. Обовязок - таке моральне усвідомлення належного, яке передбачає конкретну вимогу, звернену до субєкта відповідно до його становища і ситуації, в якій він перебував в даний момент, й здійснення належного постає перед особою як її нагальне практичне завдання. Відповідальність - це категорія, яка характеризує субєкта з точки зору виконання конкретного практичного завдання, виходя
План
Зміст
1. Трагічне та комічне як естетичні категорії
2. Поняття та структура моральної самосвідомості
2.1 Загальна характеристика і класифікація головних етичних категорій