Загальна характеристика інструментальної музики, етапи та напрямки її розвитку в різні епохи. Жанрова класифікація народної інструментальної музики. Класифікація інструментів за Е. Горнбостлем та К. Заксом, їх головні типи: індивідуальні, ансамблеві.
Аннотация к работе
Реферат Традиційна інструментальна музика українців 1. Загальна характеристика інструментальної музики інструмент музика жанровий ансамблевий Народна інструментальна музика складає окремий розділ музичного фольклору. Натомість, починаючи з ХІХ ст. висловлюється припущення про ймовірне походження інструментальної музики незалежно від співу і навіть до його виникнення (наприклад, так званій «фізичній музиці» (музиці неживого світу) - кілька мільярдів, а «біологічній» - близько 150 млн. років). [6] Перші згадки про народні музичні інструменти в Україні вчені повязують з епохою палеоліту. Як приклад, в селі Мізин Коропського району Чернігівської області, під час археологічних розкопок поселення пізнього палеоліту було знайдено первісні ударні та шумові інструменти - лопатка, стегно, щелепа мамонта, шумовий браслет та інші, які, скоріш за все, застосовувалися з ритуальною метою, в обрядах. «Кількість знахідок і, особливо, доказ їх ансамблевого використання говорить про достатньо високий рівень музично-інструментального і танцювального мистецтва вже у той час». «Направленность на красоту, эстетическое лишь постепенно вызревала из первородного синкретизма.» [1; 346] Розвиток давніх видів трудової діяльності сприяло і сутнісній диференціації основних видів музики. [1; 348] Ціль музики в трудовій сфері - слугувати супроводом трудової діяльності, вона породжує магічні та заклинательні награвання. Лише переведення етноінструментознавчих досліджень на грунтовну джерелознавчу базу (праці М. Лисенка, Г. Хоткевича, К. Квітки, І. Мацієвського, Б. Яремка, В. Нолла, М. Хая, В. Кушлика, дані експедиційно-польових досліджень сучасних етноорганологів молодшої генерації) дозволить дати обєктивне уявлення про специфіку функціонування, критерії традиційності чи привнесеності, ареали поширення, стан збереженості та дослідженості інструментальної традиції в різних регіонах України, уникнути плутанини й непорозумінь, спричинених радянським етноінструментознавством внаслідок ототожнення традиційних народних музичних інструментів з так званими «народно-академічними». Жанрова класифікація народної інструментальної музики В українському етнічному інструментознавстві існує кілька засад класифікації структури народно-інструментальної музики: структурна (за М.О. Грінченко), соціально-побутова (К.В. Квітка) та функційна (І. В. Мацієвський). Найбільш консервативними щодо стилю є найархаїчніші жанри української народної інструментальної музики, які за аналогією з вокальними можна було б назвати «астрофічними»: сигнальні награвання на трембітах (Гуцульщина, Бойківщина, Лемківщина), пастуших трубах і рогах (Карпати й лісова частина Волині і Полісся); пастуші награвання на закритих і відкритих флейтах (Карпати, Полісся, частково Поділля й інші реґіони України, зокрема, й відповідні їм діаспорні традиції Півдня); комунікативні «діалоги» на дримбах, трембітах і рогах (Карпати, Полісся); «пастуші» й «хатні» награвання «для себе» і «для слухання» на дримбі, скрипці, сопілці (вся територія); думи в супроводі бандури, кобзи (на Лівобережжі), ліри (на всій території України); весільні, похоронні, колядницькі та інші ритуально-обрядові награвання на скрипці, флоєрі, дудці-волинці, рогах, трембітах, або й цілим ансамблем (у гуцулів), а також на скрипці, рідше - ансамблем (в інших реґіонах, заселених етнічними українцями). [6] Жанри народної інструментальної музики за І. Мацієвським Жанрові угрупування української традиційної інструментальної музики Ігоря Мацієвського - Один із варіантів класифікації інструментальної музики.