Дослідження регіональної специфіки народної медицини українців Південної Слобожанщини в історичному контексті. Вивчення традиційних засобів лікування та їхніх компонентів. Виявлення спільних та регіональних специфічних рис, етнокультурних взаємозв’язків.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИРобота виконана в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. директора Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Офіційні опоненти: - доктор мистецтвознавства, кандидат історичних наук Стельмащук Галина Григорівна, професор кафедри історії та теорії мистецтва Львівської академії мистецтв кандидат історичних наук Поріцька Ольга Анатоліївна, доцент кафедри фольклору та теорії музики Київського національного університету культури і мистецтв Захист дисертації відбудеться 9 лютого о 16:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.227.01 із захисту дисертацій при Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України (01001, Київ - 1, вул. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.Етномедицина - це складний комплекс, в якому знайшли поєднання як позитивні емпіричні знання і засоби лікувальної магії, елементи професійної медицини, так і досвід місцевих спостережень, світоглядні уявлення та вірування різних епох. Етнографічний підхід до дослідження проблеми передбачає вивчення всього комплексу питань народної медицини, усіх її структурних компонентів та їхнього походження; розвитку народних уявлень про анатомію й фізіологію людини, народного розуміння етіології захворювань, поглядів на народних лікарів, методів діагностики та профілактики, санітарно-гігієнічних норм і самих лікувальних засобів, що відзначаються надзвичайним багатством та різноманітністю і поєднують як раціональні, так й ірраціональні методи лікування. Народна медицина становить інтерес, і як складова частина історії традиційних народних знань, і як реальна можливість реконструкції методів і засобів народного лікування з метою використання раціонального народного досвіду у сучасній медичній практиці. Питання вивчення народної медицини стають предметом пильної уваги дослідників з середини ХІХ ст. Дані з народної медицини в загальноукраїнському контексті знайшли висвітлення у дослідженнях про окремі населені пункти, в етнографічних описах губерній середини XIX ст.Тут також містяться дані про різноманітні способи і методи лікування, які використовуються в народі. У них підсумовувався набутий медичний досвід народу, що зберігався в його памяті й передавався від покоління до покоління, поєднувалася усна народна традиція з відомостями, запозиченими з різних письмових джерел XVI - XVII ст. Першою спробою етнографічного вивчення народної медицини в Україні була невелика праця А.Чепи “Малорусские суеверия, коим мало кто верил” 1776 року. У працях М.А. та І.М.Носалів ”Лікарські рослини і способи їх застосування в народі”, І.М.Носаля ”Від рослини - до людини: Розповіді про лікування та лікарські рослини України”, Г.К.Смика ”Зелена аптека”, ”Корисні та рідкісні рослини України: Словник-довідник народних знань”, ”У природі й на городі: Зелена аптека України”, В.В.Кархута ”Ліки навколо нас”, Л.О.Павленка ”Цілющі скарби землі”, О.Попова ”Лікарські рослини в народній медицині”, виданих у 60 - 80-х роках, мова йде виключно про фітотерапію. Автор, спираючись на писемні джерела, матеріали етнографічних експедицій та власні записи, простежує сучасний стан розвитку етномедицини, враховуючи історію заселення Південної Слобожанщини, показує місце та роль народної медицини в житті українського населення краю, розглядає питання про місцевих знахарів, досліджує народні методи діагностики та профілактики захворювань.