Методи етнографічного вивчення Поділля другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Систематизація та узагальнення етнографічного матеріалу про традиційну культуру подолян, що міститься у різноманітних українських, польських та російських джерелах й літературі.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Борисенко Валентина Кирилівна професор кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Капелюшний Валерій Петрович професор кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидат історичних наук Петрова Наталія Олександрівна доцент кафедри археології та етнології України Одеського національного університету імені І.І. Захист відбудеться "19 "червня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Автор дисертаційної роботи ставить собі за мету дослідити історію, погляди, методи та підходи науковців до етнографічного вивчення Поділля другої половини ХІХ - початку ХХ ст., систематизувати та узагальнити етнографічний матеріал про традиційну культуру подолян, що міститься у різноманітних українських, польських та російських джерелах й літературі. Природно, що увага фокусувалася насамперед на періодах найбільш інтенсивного розвитку етнологічної науки на Поділлі, що призвели до нагромадження великої кількості фактичного та аналітичного матеріалу з традиційної культури населення краю. В роботі проаналізована діяльність різних наукових установ, які сприяли вивченню традиційної культури Поділля другої половини ХІХ - початку ХХ ст. поділля етнографічний традиційна культура Вивчення історії науки диктується необхідністю більш поглибленого вивчення та систематизації накопиченого матеріалу, оскільки допоможе краще зрозуміти належне місце етнології серед інших наук та подолати глибоку культурну кризу в українському суспільстві. У праці "Этнография малорусская" він робить огляд становлення та розвитку етнологічної думки в Україні, в тому числі й на Поділлі, протягом ХІХ ст.У першому розділі "Становлення етнологічної науки та формування перших наукових шкіл на Поділлі (друга половина XIX - початок XX ст.) ", залучивши нові джерела й літературу, велика кількість якої вперше вводиться до наукового обігу, було проаналізовано історію вивчення та стан висвітлення означеної проблеми. Це дало змогу простежити основні етапи розвитку етнологічної науки на Поділлі в другій половині ХІХ - початку ХХ ст., проаналізувати специфічні напрями діяльності та формування наукових етнографічних шкіл, дослідити погляди, підходи, форми та методи науковців-етнографів у вивченні традиційної культури краю окресленого періоду. ХІХ ст., які поклали початок системного і впорядкованого вивчення духовної культури населення регіону, що превалювала у дослідженнях різних наукових шкіл періоду другої половини - кінця ХІХ ст. Друкований орган комітету "ПГВ" часто публікували матеріали з археології, історії, етнографії, програми для збирання етнографічних матеріалів, що сприяло розвитку етнографічних досліджень на Поділлі. Впродовж 1865-1920 рр. він був головним організатором дослідницької роботи на Поділлі, провідною краєзнавчою організацією в Україні та поза її межами, яка надала вивченню Поділля планомірного й систематичного характеру, встановила тісні звязки з академічними установами України, Росії, Польщі; створила широку кореспондентську мережу етнографів; розвивала вивчення громадянської історії, етнології, культури; створила необхідну інфраструктуру для цієї роботи: осередки при освітніх та духовних закладах, редакція "ПЄВ", "Праць", "Православної Подолії", бібліотеку комітету, значні фонди археографічних, археологічних та етнографічних памяток, для збереження і використання яких був створений спеціальний музей-давньосховище.