Нематеріальна культурна спадщина як усна форма народної творчості, що постійно відтворюється спільнотами і формує у них відчуття самобутності та спадкоємності. Фольклор - один з основних засобів виховання патріотизму та національної самосвідомості.
Аннотация к работе
Приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини актуалізують дослідження цієї "живої культури" України.Нематеріальна культурна спадщина - усна форма народної творчості - передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами і групами залежно від навколишнього середовища, взаємодії з природою, їх історії і формує у них відчуття самобутності, спадкоємності, сприяючи цим повазі до культурної різноманітності і творчості людини. Шевчук зосереджують увагу на актуальних питаннях вивчення фольклору, специфіки функціонування традиційної нематеріальної культури українців, зокрема на виявлення у традиційній культурі тих феноменів, що можуть гідно репрезентувати українців у світовому культурно-мистецькому інтеграційному процесі. Нематеріальна культурна спадщина - "звичаї, форми показу та вираження, знання, навички, що передаються від покоління до покоління, постійно відтворюються спільнотами та групами під впливом їхнього досвіду, оточення, взаємодії з природою, історії та формують у них почуття самобутності та наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного розмаїття і творчості людини" (Закон від 14.12.2010 р. Життєздатність нематеріальної культурної спадщини України відображають традиції, обряди, звичаї тощо, що забезпечують функціонування культури. Тож цілком закономірно, що для України питання життєздатності нематеріальної культурної спадщини набуває особливого значення, насамперед у звязку з могутнім духовно-творчим потенціалом української традиційної культури, яка є головним чинником морально-естетичного самооздоровлення нації, збереження та розвитку української мови, відродження національної свідомості, духовності народу, підґрунтям розвитку професійного мистецтва.