Історія млинарства в Україні. Поділ стаціонарних водяних млинів залежно від системи привода на пристрої з верхнім і нижнім боєм. Конструктивно-технічне й архітектурне вирішення будівель водяних млинів. Принцип роботи всіх типів вітряків, його аналіз.
Аннотация к работе
Традиційні млинарські споруди України: типологія, охорона та реставраціяНезрівнянно досконалішими й продуктивнішими за цей ручний пристрій були водяні млини та вітряки, що поширились на українських землях за середньовіччя. млинарство привід архітектурний вітряк У млинах з нижнім боєм, що називалися підсубійними, підсубійниками, підслідниками, колесо-привод оберталося під тиском течії, а в млинах з верхнім боєм - коречних, корчаках - воно урухомлювалося водою, що жолобами подавалася зверху й спадала на лопаті-ковші. Кілька оригінальних споруд цього типу експонується в музеях просто неба, зокрема у Львівському музеї народної архітектури та побуту реставрували млин із села Либохора, а в київському скансені - млин із села Пилипець. Тим часом проведена в 70 - 80-ті роки робота щодо виявлення і реставрації памяток традиційної матеріальної культури у звязку зі створенням в Україні мережі музеїв просто неба сприяла нагромадженню фактичного матеріалу про вітряки, тож тепер маємо можливість грунтовніше вивчити типологічні, конструктивно-технічні й архітектурно-мистецькі особливості цих споруд, а також порушити деякі питання охорони й реставрації їх. На відміну од стовпових (німецьких) корпус шатрових (голландських) вітряків не рухався; повертався лише дах (шатро) споруди разом з крилами і валом.