Сутність традиції і форми її прояву в соціальній практиці та суспільній свідомості. Типологія традицій та конкретизація діалектичного взаємозв’язку традиції і новаторства. Соціально-психологічний механізм забезпечення взаємодії суспільства і особистості.
Аннотация к работе
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукНауковий керівник: доктор філософських наук, доцент Бех Володимир Павлович, завідувач кафедри соціології, політології та теорії управління Запорізького державного університету Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Прокофєв Федір Іванович, завідувач кафедри філософії та політології Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (м.Дніпропетровськ) кандидат філософських наук, доцент Повзло Олександр Миколайович, завідувач кафедри філософії Запорізького національного технічного університету Захист відбудеться “26” жовтня 2001 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 по захисту дисертацій у Запорізькому державному університеті (адреса: 69600, м.Запоріжжя, вул.Становлення якісно нового стану соціуму визначається показниками ефективності новаторської діяльності, основою формування якої є традиція. Сьогодні спостерігається підвищена увага громадськості і науки до створення не тільки політичних, економічних і соціальних традицій, що відповідають зміненим обєктивним умовам, але і до розвитку національних, культурних традицій, які в контексті процесу національного відродження відіграють важливу роль у консолідації українського суспільства та в актуалізації його потенціалу щодо продуктивної новаторської діяльності. Предметом дослідження виступає традиція як фактор саморозвитку суспільства. дослідити особливості взаємодії традицій і новаторства на різних етапах суспільного розвитку з концентрацією уваги на їхньому функціональному навантаженні; Методологічну основу дослідження складають діалектичні закони взаємопереходу кількісних і якісних змін, єдності й боротьби протилежностей, заперечення заперечення, необхідні для аналізу діалектичного взаємозвязку традицій і новаторства в якості фактору здійснення саморозвитку суспільства, а також синергетичний принцип самоорганізації з акцентуванням уваги на дії внутрішніх соціальних факторів.У давнину (наприклад, Конфуцієм, Софоклом) та в середньовіччі традиція розглядалась як моральний норматив, звичай, закон, дотримуючись якого, людина і суспільство набувають гармонію і порядок. В періоди соціальних революцій традиція прирівнювалась до регресу і гальма суспільного розвитку; порівняно з традицією новаторство вважалось прогресивним явищем у суспільному житті на шляху до цивілізації (К.А.Гельвецій, К.Маркс, Ш.Л.Монтескє). Діяльність, що підтвердила свою значимість (цінність) у ході тривалої апробації в соціальній практиці, утверджується в суспільстві як прийнята норма і регулярно відтворюється вже як традиція. Треба зауважити, що коли розглядається традиція, мається на увазі загальне визначення її як окремого суспільного явища; в свою чергу, при аналізі традицій приділяється увага різним типам, видам та формам прояву традиції в соціальній практиці та суспільній свідомості. З іншого боку, традиція розглядається в динаміці як процес, у цьому випадку враховується її розвиток у системі суспільства в напрямку постійного якісного удосконалення (як самої традиції, так і суспільства в цілому).У суспільстві виникає потреба у виникненні і закріпленні життєво необхідних видів, способів, форм і методів діяльності, які видаються цінністю з критерієм корисності, з інтенцією реалізації ідеального належного в сучасному сущому. В ході багаторазового повторення на практиці в контексті відповідності обєктивним умовам розвитку суспільства відбувається відбір найбільш ефективних способів, форм здіснення діяльності і вони встановлюються як норма, зразок, стандарт дії. Типологія традиції, основана на критерії реальності дії традицій у суспільстві, включає автентичні традиції та неавтентичні традиції. Виділення соціально-історичної спадщини в типології традицій зумовлене необхідністю підкреслити джерело (основу) походження автентичних традицій в контексті спадкового взаємозвязку з попередніми етапами суспільного розвитку та вказати на наближеність до нього неавтентичних традицій у процесі їх переходу до пасивного стану. Закономірність дії традиції в суспільстві полягає в тому, що вона виступає умовою сталого відтворення суттєвих характеристик актуального стану соціальної системи і, одночасно, є базою для формування її (системи) нової якості в ході розгортання продуктивної діяльності новаторства.