Чорний гумор: поняття та основні засади жанру. Роль Івліна Во в літературі "чорного гумору". Місце роману "Незабутня" у творчому доробку письменника. Втілення чорно-гумористичних тенденцій у творі, відображення концепції абсурдності світу, мотиви смерті.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КУРСОВА РОБОТА з навчальної дисципліни "Історія зарубіжної літератури" на тему: "Традиція "чорного гумору" та роман Івліна Во "Незабутня"Він належить до низки письменників минулого століття, які дали поштовх до розвитку сучасної англійської літератури і є одним з найяскравіших авторів так званої літератури "чорного гумору" своєї доби. "Чорний гумор" як феномен у літературному світі другої половини ХХ ст. привернув увагу багатьох дослідників. У своїх працях вони досліджували своєрідність світогляду та творчого методу "чорних гумористів", обґрунтували приналежність тих чи інших письменників до цього літературного угрупування та окреслили основні тенденції його розвитку. Незважаючи на наявність значної кількості наукових розвідок у зарубіжному літературознавстві (П.А.Дойль, Н.Фрай, Дж.Холл, С.ОФАОЛІН, Ст.Уолл, М.Бредбері, Р.Р.Гарнетт, М.Грін, Дж.Літтлвуд, Р.М.Девіс, Д.Лодж, А.Родвей. та ін.), у нас твори Во не набули значної популярності, що й викликає сьогодні особливий інтерес до його творчої спадщини та обумовлює актуальність дослідження. Таким чином, актуальність дослідження визначається недостатньою вивченістю творчого доробку Івліна Во вітчизняними вченими, відсутністю комплексного дослідження його творчості в аспекті "чорно-гумористичної" літератури та її ролі в творчій еволюції письменника і становленні його художнього методу.Чорний гумор - гумор з домішкою цинізму, комічний ефект якого полягає в глузуваннях над смертю, насильством, хворобами, фізичними каліцтвами або іншими "похмурими", макабричними темами, ціллю якого, за визначенням російського соціолога та культуролога І.А.Бутенко, є налякати, одночасно розсмішивши, або ж навпаки, розсмішити, при цьому налякавши. "Чорне" як відображення природного людського інтересу до смерті виявляється, по суті, одним зі стилів, жанрів або способів художнього осмислення дійсності [4;148]. Першопочатково під поняттям чорний гумор (з англ. black humour) в середньовічній медицині розуміли "чорну жовч", котра викликає меланхолію, згідно з вченням Гіппократа (близько 460 - 370р. до н.е.) про "пять соків" в організмі людини. Бретон не лише "повернув до життя" майже невідомих або забутих письменників, але й тісно повязав термін "чорний гумор" з літературою. Прикметні ознаки "чорного гумору": ставлення до світу і до суспільства як до ворожого кожній окремій людській особистості, такого, що прагне "пристосувати" людину до себе, призвичаїти до бездумного, пересічного, підвладного механістичним законам існування.Чорний гумор - явище світового масштабу, адже у кожній літературі певного періоду зустрічаються твори, яким властиві його ознаки. За І.А.Бутенко "чорний гумор" - частина сміхової культури, що виражає духовний та моральний опір деконструктивному началу, що має місце у сучасній соціокультурній ситуації [4; 153]. Андре Бретон зводив витоки "чорного гумору" до літератури Просвітництва - до творів Свіфта ("Скромна пропозиція"), Стерна ("Трістам Шенді". Широкого поширення "чорний гумор" набув в американській літературі, починаючи з середини ХХ століття у післявоєнний період, коли настрій переможців змінився розгубленістю перед кризовими явищами, які стали заявляти про себе як у матеріальній, так і в духовній сторонах життя. Одні дослідники вважають початком постмодернізму роман Джойса "Поминки по Фіннегану" (1939), інші - попередній Джойсів роман "Улісс", треті - американську "нову поезію" 40-50-х років, четверті гадають, що постмодернізм - це не "фіксоване хронологічне явище", а духовний стан і "у будь-якій добі є власний постмодернізм" (У, Еко), пяті взагалі висловлюються про постмодернізм як про "одну з інтелектуальних фікцій нашого часу" (Ю.У першому розділі курсової роботи розглядається явище "чорного гумору" та роль англійського письменника ХХ ст. Під "чорним гумором" зазвичай розуміють гумор з домішкою цинізму. В "чорно-гумористичних творах" реалізовуються такі літературні засоби, як сатира, іронія, гротеск, пародіювання, парадокс, мовна гра та інші засоби комізму на різних рівнях текстових фрагментів. В його творчості "чорний гумор" відбився дуже яскраво, ним пронизані всі його книги. Автор не заангажовано висвітлював актуальні для тогочасного суспільства речі, одночасно висміюючи їх і тому набув популярності серед читачів тієї доби.Внаслідок подібної взаємодії на світ народжуються такі явища, як "чорний гумор", яке віддзеркалює тривожний моральний стан сучасної людини у періоди глобальних криз, а також зростаюче ускладнення міжособистісних відносин[2]. В романі "Незабутня" зображується реальна Америка другої половини ХХ ст. Френсіса Хінзлі, котрий пропрацював багато років та зробив свого час
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Івлін Во як представник "чорно-гумористичної" літератури хх ст
1.1 Чорний гумор: поняття та основні засади жанру
1.2 Розвиток жанру у світовій літературі
1.3 Роль Івліна Во в літературі "чорного гумору"
Висновки до розділу
Розділ 2. Англо-американська трагедія "Незабутня"
2.1 Місце роману "Незабутня" у творчому доробку письменника
2.2 Втілення чорно-гумористичних тенденцій у творі