Механізм дії та місце традиції залежно від особливостей зародження та стадії становлення. Місце і роль традицій в діяльності та реформуванні органів внутрішніх справ України. Практичні рекомендації щодо використання традицій у кадровій політиці.
Аннотация к работе
Харківський національний університет внутрішніх справ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукНауковий керівник: кандидат соціологічних наук, доцент Свєженцева Юлія Олександрівна Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник науково-дослідної лабораторії кадрового, соціологічного та психологічного забезпечення ОВС Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор Онищук Віталій Михайлович, Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, завідувач кафедри соціології кандидат соціологічних наук, доцент Ніколаєвська Алла Михайлівна, Харківський національний університет імені В.Н. Захист відбудеться «23» квітня 2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.06 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Становлення в Україні демократичної правової держави, реалізація міжнародних зобовязань, з виконанням яких повязано рівноправне входження країни у світове та європейське співтовариство, вимагає докорінних змін у діяльності ОВС України, їх реформування та трансформації з мілітаризованої каральної структури на соціально-сервісне відомство європейського типу. При цьому роль традицій у даному процесі не є однозначною: достатньо часто деякі традиції можуть допомагати перетворювати систему та її елементи, а інші, навпаки, протидіяти та уповільнювати процес нововведень. Таким чином, наукове визначення ролі традицій в ОВС, механізмів їх дії, дослідження функціональності/дисфункціональності в контексті ефективного розвитку правоохоронної системи набуває особливої актуальності і гостроти, що і визначило тему нашого дослідження: „Традиції в ОВС України: соціологічний аналіз”. Дослідженням цього феномену з давніх часів займаються представники різних галузей науки - історики, археологи, етнографи, культурологи, філософи, психологи, соціологи тощо. До другої групи можна віднести праці, спрямовані на вивчення самого феномена традиційності, механізмів виникнення, видозміни, поширення й наслідування традицій, співвідношення традицій і новацій, традицій і революцій.У першому розділі «Традиції: теоретико-методологічний аналіз» проведено теоретичний аналіз підходів до вивчення традиції як соціально-наукового поняття та соціального феномену, обґрунтовано визначення традиції як різновиду соціальної дії, розглянуто місце й роль цього феномену на різних рівнях соціальної системи. У першому підрозділі «Традиція як соціально-наукове поняття» наводиться огляд літератури щодо визначення сутності поняття «традиція» у суспільних науках. До другої групи відносяться роботи, спрямовані на вивчення самого феномена традиційності, механізмів виникнення, видозміни, поширення й наслідування традицій, співвідношення традицій і новацій, традицій і революцій. Основними характеристиками традиції, як соціального феномену, являються: трансмісійний характер (те, що перейшло); процесуальний, пролонгований характер (від покоління до покоління, від минулого до сьогодення); ригідний характер (традиції практично не модифікуються або їх модифікація проходить надто повільно); субстанціональний, змістовний аспект традиції (в основі традиції лежать норми, цінності, встановлення, символи); інструментальні особливості традиції (передача традицій здійснюється через звичаї, обряди, ритуали, церемонії та свята); особливості ґенези (традиції поділяють на автентичні, неавтентичні, змішані). У третьому підрозділі «Традиції як різновид соціальної дії, їх місце і роль на різних рівнях соціальної системи» на основі здійсненого у попередніх підрозділах теоретико-методологічного аналізу традиції як соціально-наукового поняття та соціального феномену пропонується розглядати традицію як стійкий груповий стереотип соціальної дії, що існує у певних соціальних системах впродовж тривалого часу та має соціально-культурний механізм передачі від покоління до покоління.Аналіз та систематизація наукових підходів щодо концептуалізації «традиції» дозволив удосконалити визначення цього поняття: традиція - це стійкий груповий стереотип соціальної дії, що існує у певних соціальних системах впродовж тривалого часу та має соціально-культурний механізм передачі від покоління до покоління. Аналіз основних теоретико-методологічних підходів до вивчення традиції, зокрема теорії соціальної дії, спонукав до розробки ідеального типу традиційної дії, характерною особливістю якої є те, що це дія без вибору, тому що він вже соціально передбачається за замовчуванням.