Світоглядні основи фізичного виховання у Київській Русі. Зміст фізичного виховання і здорового способу життя у письмових пам’ятках ІХ-ХІV століть та основні шляхи використання традицій Київської Русі в освітньому процесі загальноосвітньої школи.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спортуСпецифічні духовні та матеріальні цінності фізичної культури, що відображаються у сукупності знань про фізичну природу людини, виданні науково-методичної літератури, будівництві спортивних споруд, виготовленні спортивного інвентарю тощо, створюються у процесі історичного розвитку. Актуальність зазначеної проблеми спричинила те, що традиції фізичного виховання в Україні стали предметом досліджень педагогіки, філософії, історії, філології (В.Г. Роль автора полягала у вивченні та аналізі особливостей фізичного виховання у Київській Русі. Для розвязання поставлених завдань використовувався комплекс взаємоповязаних теоретичних та емпіричних методів: - аналіз і синтез, індукція та дедукція, системний підхід, історичний метод, метод екстраполяції, метод комплексного дослідження історичних джерел використовувалися для визначення світоглядних основ фізичного виховання у Київській Русі та вивчення літературних памяток ІХ - XIV століть; виявлено закономірності функціонування фізичного виховання у Київській Русі (звязок фізичного виховання зі світоглядом, способом життя та місцем проживання населення; взаємопроникнення міжнаціональних елементів фізичного виховання; взаємозвязок святково-ігрової діяльності та військово-фізичної підготовки; поступовий перехід до організованих форм фізичного виховання);У першому розділі «Традиції фізичного виховання в Київській Русі як наукова проблема» висвітлено історіографію питання, визначено світоглядні аспекти фізичного виховання Київської Русі, розкрито зміст фізичного виховання і здорового способу життя у письмових памятках ІХ - XIV століть. У ній відображено велич і силу народу, поєднання духовного й фізичного виховання на прикладах самовідданих вчинків, патріотизму, непохитності духу як окремих людей, так і народу в цілому. У процесі написання роботи було використано таку джерельну базу: 1) записи давніх мандрівників, істориків та військових діячів про фізичне виховання населення Київської Русі; 2) літописи Київської Русі (Літопис Руський, Київський, Галицько-Волинський, Новгородський, Лаврентіївський, Іпатіївський, Києво-Печерський патерик, «Моління Данила Заточника», «Ходіння у Святу землю Ігумена Данила»); 3) етнографічні розвідки кінця ХІХ - початку ХХ століть; 4) традиційна народна медицина; 5) народна педагогіка; 6) археологічні знахідки; 7) фольклорні матеріали (билини, казки, приказки, прислівя, пісні, думи, перекази, скоромовки, потішки, лічилки). Тимчак, 1998) констатують, що кожний народ, залежно від соціально-економічних умов свого розвитку, психологічного складу, світогляду, а також географічного місцезнаходження протягом тривалого історичного часу творив самобутні види фізичних вправ, рухливих ігор, забав, розваг, удосконалював способи їх використання, які згодом увійшли до складу своєрідної системи фізичного виховання. Аналіз наукової літератури, фольклорних та етнографічних матеріалів свідчить, що в Київській Русі існували досить самобутні засоби фізичного виховання, створені ще у найдавніші часи, які можна умовно поділити на три основні групи: фізичні вправи, природні сили, гігієнічні чинники (рис.Водночас систематизованих досліджень традицій фізичного виховання Київської Русі не проводилося. Національний ідеал тілесної і духовної досконалості, система побутових та святкових обрядів, вірувань, уявлень, звичаїв і ритуалів щодо тіловиховання визначали світоглядні основи фізичного виховання Київської Русі (родинно-побутова, профілактична, оздоровча, хвалебна, вегетаційна, спонукальна, релаксаційна). Прийняття християнства вплинуло на всі сторони життя давньоруського населення, у тому числі і на фізичне виховання. Фізичні вправи поділяються на підгрупи залежно від специфіки рухової активності: народні ігри, танці та розваги (хороводи, танці, рухливі ігри, розваги, ігри з предметами), кулачні бої і боротьба (кулачні бої, боротьба, культові бої, рукопашний бій), вправи з предметами (палицями, зброєю, арканом, стрільба з лука), вправи з використанням засобів пересування (верхова їзда, веслування, пересування на лижах, катання на ковзанах, санках, крижинах), природні локомоції (ходьба, біг, стрибки, лазіння, перелізання, повзання, пірнання, плавання). На підставі аналізу наукової літератури, давньоруських літописів, етнографічних записів, археологічних знахідок, фольклорних матеріалів та результатів власного дослідження визначено основні закономірності функціонування фізичного виховання у Київській Русі: звязок фізичного виховання зі світоглядом, способом життя та місцем проживання населення; взаємопроникнення міжнаціональних елементів фізичного виховання; взаємозвязок святково-ігрової діяльності та військово-фізичної підготовки; поступовий перехід до організованих форм фізичного виховання.